Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
- Не сердьтеся, не сердьтеся на мене, на вітра веселого, - ви тут розпустилися ра но повесні, зеленіли влітку, гріли вас соняш- ні промені, пили ви свіжі роси на світанках й годували цим дерево, й освіжали в садку повітря - ви багато зробили, листочки, за літо, за це вам сонечко сяло, пташки дзвінко співали і діти маленькі всміхалися. А тепер холодні ночі, і дощі осінні, роси, і сонце не гріє і ви пожовкли... Я зірву вас, я покрию вами матусю землю. А на весну нове листячко розпуститься на деревах. Ш-ш-ш, - зашелестіло, а може й спитало листячко, - а ми, ми вже нікуди не здатні, ми пережили і вмремо? Коли саме стежкою повзе великий- великий жук. - Он яку купу листя хтось хоробрий мені нагріб, - каже жук, - під ним я добре перезимую, - і заліз аж під самий спід. Шелестить листячко: “Ми, ми пригрі ємо, ми пригріємо, йдіть до нас!” - От бачите, листочки, ще ви прида лися, - каже вітер, - ще не один до вас звер неться. І дійсно, під купу листя понабиралося багато усяких маленьких істот, що завми рають на зиму - і жучки, і павучки. Коли повзе щось таке колюче - все в голках. Притихла малеча. А це їжак, йому теж листя для зимового житла потрібне. Понатикував листя на свої голки і пішов далі. А потім вийшли діти з граблями та з мітлами, позгрібали на стежках в саду листя, поскладали в купки. Приємно буде при веселому вогню! А вітер, наче звеселився рве останні листочки з дерев, крутить у таночку, кидає на землю... Ш-ш-ш, - шелестить листопад. Співає вітер казочку про осіннє жовте листячко... Питала білява берізка в гаю Біляву берізку - сестрицю свою: “Скажи мені, сестро, чому восени І люди похмурі, і гай наш сумний?..” Зідхнувши, озвалася старша сестра: “На світі для всього - свій час і пора: Весною втішались ми сонцем ясним, Тому так сумуємо зараз за ним; Весною ми тепле повітря пили, І з вітром пестливим у дружбі жили. А зараз гнітить нас туман навісний, І вітер нам ворогом став восени. Але незабаром минеться це все: Нам радість і щастя весна принесе; Що більше зазнаєм осінніх терпінь, То втішніша буде весною теплінь...” О. КОБЕЦЬ ОСІНЬ ПРИЙШЛА Хтось розіп’яв непрозору намітку, Землю сховавши від сонця, від зір; Там, де так гарно гулялося влітку, - Сірий пустир. Там, де пташки захлиналися співом, Вітер - то скиглить, то грізно гуде; Вслід за оспіваним літом пестливим Осінь іде. Вітер дозривує рештки листочків З осиротілих, тремтливих дерев; Глушить дзвінке дзюркотання струмочків Буряний рев. Тремтливо берізка тяглась догори, Шукаючи захистку в гілках сестри, Бо вітер осінній злосливо стогнав, - До самого долу берізку згинав... Зелень, - вся зелень, що вабила очі, Килимом жовтим під ноги лягла; Дощ хлюпотить від світанку до ночі, - Осінь прийшла!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
