Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
- Не сердьтеся, не сердьтеся на мене, на вітра веселого, - ви тут розпустилися ра но повесні, зеленіли влітку, гріли вас соняш- ні промені, пили ви свіжі роси на світанках й годували цим дерево, й освіжали в садку повітря - ви багато зробили, листочки, за літо, за це вам сонечко сяло, пташки дзвінко співали і діти маленькі всміхалися. А тепер холодні ночі, і дощі осінні, роси, і сонце не гріє і ви пожовкли... Я зірву вас, я покрию вами матусю землю. А на весну нове листячко розпуститься на деревах. Ш-ш-ш, - зашелестіло, а може й спитало листячко, - а ми, ми вже нікуди не здатні, ми пережили і вмремо? Коли саме стежкою повзе великий- великий жук. - Он яку купу листя хтось хоробрий мені нагріб, - каже жук, - під ним я добре перезимую, - і заліз аж під самий спід. Шелестить листячко: “Ми, ми пригрі ємо, ми пригріємо, йдіть до нас!” - От бачите, листочки, ще ви прида лися, - каже вітер, - ще не один до вас звер неться. І дійсно, під купу листя понабиралося багато усяких маленьких істот, що завми рають на зиму - і жучки, і павучки. Коли повзе щось таке колюче - все в голках. Притихла малеча. А це їжак, йому теж листя для зимового житла потрібне. Понатикував листя на свої голки і пішов далі. А потім вийшли діти з граблями та з мітлами, позгрібали на стежках в саду листя, поскладали в купки. Приємно буде при веселому вогню! А вітер, наче звеселився рве останні листочки з дерев, крутить у таночку, кидає на землю... Ш-ш-ш, - шелестить листопад. Співає вітер казочку про осіннє жовте листячко... Питала білява берізка в гаю Біляву берізку - сестрицю свою: “Скажи мені, сестро, чому восени І люди похмурі, і гай наш сумний?..” Зідхнувши, озвалася старша сестра: “На світі для всього - свій час і пора: Весною втішались ми сонцем ясним, Тому так сумуємо зараз за ним; Весною ми тепле повітря пили, І з вітром пестливим у дружбі жили. А зараз гнітить нас туман навісний, І вітер нам ворогом став восени. Але незабаром минеться це все: Нам радість і щастя весна принесе; Що більше зазнаєм осінніх терпінь, То втішніша буде весною теплінь...” О. КОБЕЦЬ ОСІНЬ ПРИЙШЛА Хтось розіп’яв непрозору намітку, Землю сховавши від сонця, від зір; Там, де так гарно гулялося влітку, - Сірий пустир. Там, де пташки захлиналися співом, Вітер - то скиглить, то грізно гуде; Вслід за оспіваним літом пестливим Осінь іде. Вітер дозривує рештки листочків З осиротілих, тремтливих дерев; Глушить дзвінке дзюркотання струмочків Буряний рев. Тремтливо берізка тяглась догори, Шукаючи захистку в гілках сестри, Бо вітер осінній злосливо стогнав, - До самого долу берізку згинав... Зелень, - вся зелень, що вабила очі, Килимом жовтим під ноги лягла; Дощ хлюпотить від світанку до ночі, - Осінь прийшла!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
