Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АНДРЕИ ШЕПТИЦЬКИИ Чим більша кількість лю дей, з я ки х має складатися організація національного життя, чим більше ум ів, я к і мають працювати над тією організацією, чим загальніш е приняті ними засади тієї організації, чим у всіх, щ одо н е ї належать, більше спільних переконань, спільних потреб, спільних традицій, почуття солідарности і багатьох інш их ще держ авних прикмет і чеснот, тим більше має така людська організація внутрішньої сили, що з неїробить щось немов організм. Пастирське послання слуги Божого Митрополита “Як будувати рідну хату”. Друкується за виданням: В. Ленцик. Визначні постаті української церкви: Митрополит Андрей Шептицький і Патріярх Йосиф Сліпий. Львів, 2001. ЖІНОЧІ ПОРТРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ Одарка МАЙДАНСЬКА-ІЛЮК ПОМ'ЯНІМО IX! Я ніколи не була героїнею, нічого геройського в моїй біографії немає. Народилася в Румунії, у місті Плоешти, біля Букарешту, де мої батьки, молоді вчителі-буковинці, п'ять років вивчали румунську мову, щоб їм дозволили потім вчителювати на Буковині. Вони закінчили за Австрії вчительські семінарії, і до приєднання Буковини до Румунії після Першої світової війни, румунської мови не знали. Потім була чернівецька гімназія, 1940 в сімнадцять років вийш ла заміж, а в дев'ят надцять овдовіла, під час війни закінчила в Сокалі (Галичина) гімназію і вступила у Львові на архітектуру. На початку 1944 року повернулася до батьків, а вже на Великдень Буковину захопили радянські війська. Сподіваючися здійснити свою мрію, викликану знайомством у Львові з творчістю українських письменників 20-х років: П. Тичиною, В. Сосюрою, М. Рильським, М. Хвильовим, вступила до Чернівецького уні верситету на українську філологію, та вже в червні 1946 р. мене заарештували і засудили за статтями 54 /1а, 11 - це означало, що я "ізмєнніца родіни і українская буржуазная націоналістка". Дали 10 років таборів посиленого режиму та п'ять років позбавлення громадянських прав. Таких, як я, у Чернівецькій тюрмі були сотні, а потім тисячі у Львівській пересильній, і везли нас еталонам и телячих вагонів у всі кінці безмежного СРСР. Наш ешалон попрямував у тріскучі морози (голова примерзала до дощок вагона), на Урал, у Свердловську область. Не буду описувати голодне табірне життя, лісоповали і лісосплави - це все, багато краще за мене вже описали. Хто не читав "великого мученика" Солженіцина "Один день Івана Денисовича" - за це його тоді тяжко скарали - позбавили громадянства і, як він не опирався, - "родіна" йому не пробачила і... викинула за
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
