Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
АНДРЕИ ШЕПТИЦЬКИИ Чим більша кількість лю дей, з я ки х має складатися організація національного життя, чим більше ум ів, я к і мають працювати над тією організацією, чим загальніш е приняті ними засади тієї організації, чим у всіх, щ одо н е ї належать, більше спільних переконань, спільних потреб, спільних традицій, почуття солідарности і багатьох інш их ще держ авних прикмет і чеснот, тим більше має така людська організація внутрішньої сили, що з неїробить щось немов організм. Пастирське послання слуги Божого Митрополита “Як будувати рідну хату”. Друкується за виданням: В. Ленцик. Визначні постаті української церкви: Митрополит Андрей Шептицький і Патріярх Йосиф Сліпий. Львів, 2001. ЖІНОЧІ ПОРТРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ Одарка МАЙДАНСЬКА-ІЛЮК ПОМ'ЯНІМО IX! Я ніколи не була героїнею, нічого геройського в моїй біографії немає. Народилася в Румунії, у місті Плоешти, біля Букарешту, де мої батьки, молоді вчителі-буковинці, п'ять років вивчали румунську мову, щоб їм дозволили потім вчителювати на Буковині. Вони закінчили за Австрії вчительські семінарії, і до приєднання Буковини до Румунії після Першої світової війни, румунської мови не знали. Потім була чернівецька гімназія, 1940 в сімнадцять років вийш ла заміж, а в дев'ят надцять овдовіла, під час війни закінчила в Сокалі (Галичина) гімназію і вступила у Львові на архітектуру. На початку 1944 року повернулася до батьків, а вже на Великдень Буковину захопили радянські війська. Сподіваючися здійснити свою мрію, викликану знайомством у Львові з творчістю українських письменників 20-х років: П. Тичиною, В. Сосюрою, М. Рильським, М. Хвильовим, вступила до Чернівецького уні верситету на українську філологію, та вже в червні 1946 р. мене заарештували і засудили за статтями 54 /1а, 11 - це означало, що я "ізмєнніца родіни і українская буржуазная націоналістка". Дали 10 років таборів посиленого режиму та п'ять років позбавлення громадянських прав. Таких, як я, у Чернівецькій тюрмі були сотні, а потім тисячі у Львівській пересильній, і везли нас еталонам и телячих вагонів у всі кінці безмежного СРСР. Наш ешалон попрямував у тріскучі морози (голова примерзала до дощок вагона), на Урал, у Свердловську область. Не буду описувати голодне табірне життя, лісоповали і лісосплави - це все, багато краще за мене вже описали. Хто не читав "великого мученика" Солженіцина "Один день Івана Денисовича" - за це його тоді тяжко скарали - позбавили громадянства і, як він не опирався, - "родіна" йому не пробачила і... викинула за
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
