Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
визначати обов’язки української жінки на еміграції. Ще одним завданням, яке прагнула реалізувати Зінаїда Мірна як голова УЖС, було налагоджування зв’язків з міжнародними організаціями, а, передусім, із організаціями Чехословаччини. Вона домоглася представництва УЖС в Чеській Національній Раді - найбільшій жіночій організації Чехословаччини. Роки спільної праці об’єднали двох відомих діячок Зінаїду Мірну та Франтішку Пламінкову, і кожна з них по- своєму доводила реальними справами вірність жіночому рухові - чи то Ф. Пламінкова, яка завжди прихильно ставилася до української справи і неодно разово в міжнародних акціях ставала в оборону українок, чи то Зінаїда Мірна, яка при кожній українській акції не забувала віддати належну шану Пламінковій за її допомогу. За підтримкою Пламінко- вої Зінаїда Мірна уможливила 45 українським студенткам навчатися на різних фахових курсах, при її сприянні відкрилася їдальня товариства. Зінаїді Мірній чужими були вузькі інтереси, вона бачила силу в міжнародному єднанні жінок і визнавала необхідність співпраці українок з міжнародними жіночими товариствами. УЖС увійшов до Чеської Секції Ліги Миру і Свободи і, завдяки підтримці чешок, мав вагомі здобутки в зміцненні українського руху. Саме Ліга ухвалила протести проти судового процесу над т. зв. “Спілкою Визволення України”, проти пацифікацій у Галичині. Зінаїда Мірна, як голова УЖС, увійшла до Комітету Ліги та головувала у Комісії боротьби з наркоманією. 1929 p., завдяки старанням, передусім, Зінаїди Мірної, Український Жіночий Союз було прийнято до Світового Союзу Жінок у Женеві (“Union mondiale de femmes”). Вступ до цієї впливової міжнародної організації сприяв розвитку контактів українок з жіночими організаціями інших народів, поширенню інформації про Україну та українську справу. Пред ставниці УЖС брали участь у міжнародних з’їздах у Франції, США, Канаді. Отож, навіть побіжний огляд діяльности Українського Жіночого Союзу, під головуванням Зінаїди Мірної, переконує у вагомості праці української жінки на еміграції. Втім, для нас цей досвід важливий і щодо ролі керівниці в діяльності жіночої організації, значення її досвід- чености в роботі з членками, відкритости та про зоросте діяльности, мотивації діяльности. Цей досвід доводить важливість проблеми етики відносин в жіночому колективі для перспектив розгортання самого руху і важливість об’єднуючої ідеї в діяль ності жіночих організацій. Зінаїда Мірна - це особистість, яка мала визначену життєву позицію і говорила про неї відкрито. Вона не мовчала, коли отримувала вістки про організацію процесу над т. зв. “Спілкою Визволення України у Харкові”. Її турбувала доля людей. Зокрема болісно переживала вона за долю близької їй Людмили Старицької-Черняхівської, з якою її поєднували роки спільної праці ще до подій 1917 p., з якою разом виконувала вона надмірно важкі завдання для молодої Української Держави. У ті важкі для Людмили Старицької-Черняхівської часи, 3. Мірна звернулася за допомогою до Франтіппси Пламінкової і, пояснивши ситуацію, сама підготувала текст протесту проти суду над СВУ. 1933 р. 3. Мірна зорганізувала при УЖС Комітет допомоги голо дуючим України, а в 1939 р. зосередила свою діяльність на трагічних подіях у Закарпатській Україні. Спільно з Софією Русовою та Міленою Рудницькою Зінаїда підготувала відозву до міжнародних жіночих організацій з проханням підняти голос протесту проти жорстокої окупації Закарпатської України угорськими військами. Від імені Всесвітнього Союзу Українок жінки просили редакцію часопису "Діло" надрукувати цю відозву, а також просили інші друковані органи не відмовити у поширенні відозви. У Празі було створено Комітет допомоги біженцям з Карпатської України, активним членом якого стала сама Зінаїда Мірна. До акції допомоги приєдналися членкшгі Українського Жіночого Союзу, і їдальня товариства стала першим помешканням для біженців. Не мовчала Зінаїда Мірна і тоді, коли громада ігнорувала працю жінок на еміграції, (як то часто у нас буває). Доля жінки-емігрантки була особливою турботою Зінаїди. Вона знала, що праця українських жінок в еміграції проходить у дуже несприятливих умовах, бо не має того, потрібного для успіху кожної нації, ґрунту, який можна знайти лише в Рідному Краю. “Довголітнє перебування за кордоном, - писала 3. Мірна, - притуплює потрохи енергію і розхолоджує той жар любові і віри, з яким українська жінка вийшла на шлях спільної з чоловіком боротьби для відбудови Рідного Краю. Але, розуміється, це тільки данина емігрантському лихоліттю, це тільки поверхова апатія, не зважаючи на які праця за кордоном йде все ж таки дуже інтенсивно”. 3. Мірна, як і більшість жінок за кордоном, були переконані, що коли Рідний Край, визволившись, знову покличе українську жінку до роботи вдома, їй не доведеться соромитися за пройдений шлях на еміграції. Вона, жінка еміграції, набувши в спілкуванні з чужинками знання та досвіду і підгримуючи і надалі з ними приязні стосунки, з новими силами працюватиме на рідному терені на користь своєї Батьківщини. І тому ігнорування жіночої праці українськими виданнями еміграції дуже обурювало 3. Мірну. Коли часопис “Тризуб” видрукував дискусійну статтю добродія Дніпрового “Жінки-українки на еміграції-”, що критикувала жінок за те, що вони “не реагують, як належало б, на українську справу”, то Зінаїда Мірна довела необґрунтованість таких тверджень. Закінчення в наст, числи Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top