Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
до найменших місцевостей. У 1999 р. вона виступала у Франції з нагоди Днів української культури. Час немов зупинився перед Марією Байко і не вплинув на її чудовий голос. Нераз дивуєшся, як це співачка її віку може так бездоганно і переконливо виконувати складний репертуар, чаруючи авдиторію незрівнянним pianissimo, витонченою гамою відтінків інтерпретації. І вслуховуючись, розумієш: це поєднання природних даних - виняткової музикальности і краси голосу з майстерним володіння ним. А до того додається величезна безупинна праця, бо співак мусить вчитися до кінця своєї карєри, як, зрештою, кожна повноцінна людина. Наприкінці цієї розповіді про незвичайну артистку і людину доречним будуть найкращі побажання їй з нагоди 70-річчя. Важко у це повірити - вона народилася 2 березня 1931 року і ніколи цього не приховувала. То ж побажаймо їй всього найкращого, здійснення задуманого і вимріяного нею! Дарія МАРКУСЬ ШУКАЮЧИ ЗА НОВИМИ ДОРОГОВКАЗАМИ: УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА В АМЕРИЦІ СЬОГОДНІ Закінчення, поч. ч.2 В 90-их роках знов почався після довгої перерви новий доплив імігрантів з України. І знов повторення тих самих проблем: відносини нової і старої іміграції та збереження при укра їнській громаді в Америці родженого покоління. Сьогодні Україна могла б і повинна відігра вати активну ролю в збереженні діяспорних українських громад, але не буду зараз зупи нятися на цьому. З України ми маємо нових імігрантів, які не виявляють особливого зацікав лення в збереженні української громади. Вони ані не входять до існуючих товариств, ані не створюють своїх нових. Тут і там щось діється, але дотепер воно було дуже спорадичне, нетривке. А громада без організаційної мережі не існує. Дві інституції, де новоприбулі учащають, це ті церкви, які зберегли український характер - мову, обряд, календар та банки- кредитівки. Школи і молодечі організації, які, здавалося б, повинні бути першими, що при тягають новоприбулих батьків, не є магнетич ними. Можливо, те, що всі наші організації спонсоровано власними силами і всюди треба платити датки, не відповідає людям, які приїхали сюди заробити грошей. Імовірно з боку старшої іміграції не докладено відповідних зусиль їх притягнути. У кожному разі, між цими двома та борами існує атмосфера напруження і недовіри. Щодо тут народженої молоді, то давні аргументи, які промовляли і до розуму, і до емоцій, мовляв нещасна Україна потребує нашої допомоги, сьогодні вже не спрацьовують. Коли на Україні олігархи з мільйонними, якщо не мільярдними рахунками в світових банках, то чому ми маємо звертатися по допомогу для бідних дітей-сиріт, студентів тощо? Раціонально дивлячись, а наші діти в цьому випадку є великі раціоналісти, ми 50 мільйонів людей не порятуємо. Це - завдання держави. Які аргументи можуть промовити до молодшого покоління? Це, передусім, представити нашу громаду як корисну для них самих, для їхніх дітей. Дитина українських батьків іншої етнічної ідентичносте не буде мати, навіть якби того прагнула. Пригадую розмову в Києві з одним знайомим, який мав досить високу позицію за старого режиму, сам українець, але ніколи в житті він по-українськи не говорив: “А от прієду в Москву, а там ґаварят - хахол прієхал”. І тут, в Америці, ми можемо бути “хахлами”. Українці люблять скаржитися, нарікати. Може, це і є наслідок того “тавра бездержавносте”, про яке писав Богдан Цимбалістий. І складається вражіння, що ми невдахи. Ми думаємо, що коли ми бідні, то нас пожаліють, і нам буде ліпше. Але як ми, так і всі в світі люблять приставати до сильних, удалих. В історії України, а навіть і в історії україн ського поселення в Америці, було багато блис кучих постатей, багато вийняткових подій і досягнень. Але історії ми не любимо. З одного боку, з неї робимо пропагандивну площадку, а з другого - просто її ігноруємо, не вивчаємо і не знаємо. Скільки з нас, а тут у більшості присутні
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
