Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
О'Коннор-Вілінської випало завдання з улаш тування вистав та читань по театрах. Згодом вона продовжувала свою працю в міністерстві освіти, в департаменті мистецтва, де вела театральний видавничий відділ. Ця спільна напружена робота жінок в Центральній Раді дала Валерії не тільки досвід політичної діяльности, але і силу жіночої єдности, спільної праці, яка стала їй у пригоді на еміграції і якій вона вірно служила до самого кінця. Восени 1918 р. Валерія О'Коннор-Вілінська разом із чоловіком виїхала з Києва до Ш вайцарії і вже не повернулася більше на Україну. Ж иття жінок еміграції не було простим, але вони не змарнували часу і виконали наданий їм історією обов’язок пропагувати українську справу. Перебуваючи на еміграції, спочатку в Швайцарії, потім у Відні, а від 1922 р. в Чехії, не кидає В. О'Коннор-Вілінська літературної праці. У Відні береться до писання свого великого роману "На еміграції”, який має багато автобіографічного матеріялу, подій, поглядів та думок і який і сьогодні залишається цінним матеріялом для істориків. Утім, письменниця встигла закінчити лише перший том. Написання наступного, що мав охопити найцікавіший пе ріод еміграційного життя перервала смерть її чоловіка. Опинившись за кордоном і втративши можливість працювати на рідному терені, Валерія О'Коннор-Вілінська бачила, що час приневоленого перебування за кордоном мусить бути використаний для об’єднання українського жіноцтва, що опинилося в еміграції, з існуючими жіночими організаціями та поширення інформації про українську справу в міжнародніх жіночих колах. В 1921 р. у Відні, під головуванням В. О'Коннор-Вілінської, засновано Українську Національну секцію Міжнародної Ліги Миру і Свободи. До складу управи на той час увійшла Оксана Храплива-Драгоманова, доктор Надія Суровцова, Івга Лоська, Олена Залізняк, Оксана Лотоцька, Марія Токаржевська, Ольга Галаган. За сприянням О. Вілінської укра їнська секція у складі 20 жінок брала участь у роботі Віденського жіночого конгресу 1921 р. та вийшла з пропозицією прийняти її як дійсного члена цієї організації. Цей урочистий акт відбувся одразу після відкриття Віденського Конгресу - при гучних оплесках президентка Ліги Місс Аддамс представила Українську секцію конгресові, заявляючи, що вона стає дійсним, повноправним членом Міжнародної Ліги. Таку ж овацію українським делегаткам улаштували численні гості, приявні у великій залі, що містила 4000 осіб різних націй. На цьому ж конгресі українська делегатка про мовляла в справі охорони меншостей. У дальших роках українки брали участь майже в усіх конгресах та нарадах міжнародної Ліги Миру й Свободи. 1922 р. Валерія О'Коннор-Вілінська разом з чоловіком переїздить до Чехословаччини, яка на чверть століття стала центром української політичної еміграції з Великої України. У Подєбрадах — цьому осередку української еміграції, — бере письменниця живу участь у всіх подіях громадського життя. Гуртуються довкруж неї і старші і молодші і нераз, за її порадою, з-під її руки виходили різноманітні і вдалі почини. Наприклад, коли Ліга Миру і Свободи в 1923 р. влаштувала “Літню школу” в Подєбрадах, Валерія О'Коннор-Вілінська зорганізувала жінок та представила українську виставку й виступ українського хору. За її ініціятивою створено в кінці 1924 р. в Подєбрадах Союз українок-християнок для моральної та культурної праці серед українців. Разом із письменником М. Левицьким вона улаштовує дитячий клуб, а пізніше й приватну гімназію, робить вистави і навіть спеціяльно пише п ’єсу для місцевих аматорів "По товариськи". Співпрацює з журналом "Нова Україна", де друкує переклади та оповідання, і більшу повість з життя українського села вже з часів революції "Понад Сулою". Коли починає прокидатися життя на Підкарпатті і виходить там дитячий журнал "Пчілка", В. О'Коннор- Вілінська стає однією з перших співробітниць та пише для нього цілий ряд дитячих оповідань. В той же час містить свої оповідання та дитячі спогади й у "Світі Дитини". Видає окремою брошуркою написане вже раніше "Первісне життя людини", популярну розвідку про кам’яний вік. Особливо турбує її брак літератури для молоді та дитячих п ’єс. В останні роки життя пише триактову п ’єсу для молоді "Весна", що планується для вистав у старших клясах гімназій. При її співучасті повстає у Подєбрадах термінологічна комісія, у якій вона віддано працює до останку. Закінчення на стор. 28 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
