Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
О'Коннор-Вілінської випало завдання з улаш тування вистав та читань по театрах. Згодом вона продовжувала свою працю в міністерстві освіти, в департаменті мистецтва, де вела театральний видавничий відділ. Ця спільна напружена робота жінок в Центральній Раді дала Валерії не тільки досвід політичної діяльности, але і силу жіночої єдности, спільної праці, яка стала їй у пригоді на еміграції і якій вона вірно служила до самого кінця. Восени 1918 р. Валерія О'Коннор-Вілінська разом із чоловіком виїхала з Києва до Ш вайцарії і вже не повернулася більше на Україну. Ж иття жінок еміграції не було простим, але вони не змарнували часу і виконали наданий їм історією обов’язок пропагувати українську справу. Перебуваючи на еміграції, спочатку в Швайцарії, потім у Відні, а від 1922 р. в Чехії, не кидає В. О'Коннор-Вілінська літературної праці. У Відні береться до писання свого великого роману "На еміграції”, який має багато автобіографічного матеріялу, подій, поглядів та думок і який і сьогодні залишається цінним матеріялом для істориків. Утім, письменниця встигла закінчити лише перший том. Написання наступного, що мав охопити найцікавіший пе ріод еміграційного життя перервала смерть її чоловіка. Опинившись за кордоном і втративши можливість працювати на рідному терені, Валерія О'Коннор-Вілінська бачила, що час приневоленого перебування за кордоном мусить бути використаний для об’єднання українського жіноцтва, що опинилося в еміграції, з існуючими жіночими організаціями та поширення інформації про українську справу в міжнародніх жіночих колах. В 1921 р. у Відні, під головуванням В. О'Коннор-Вілінської, засновано Українську Національну секцію Міжнародної Ліги Миру і Свободи. До складу управи на той час увійшла Оксана Храплива-Драгоманова, доктор Надія Суровцова, Івга Лоська, Олена Залізняк, Оксана Лотоцька, Марія Токаржевська, Ольга Галаган. За сприянням О. Вілінської укра їнська секція у складі 20 жінок брала участь у роботі Віденського жіночого конгресу 1921 р. та вийшла з пропозицією прийняти її як дійсного члена цієї організації. Цей урочистий акт відбувся одразу після відкриття Віденського Конгресу - при гучних оплесках президентка Ліги Місс Аддамс представила Українську секцію конгресові, заявляючи, що вона стає дійсним, повноправним членом Міжнародної Ліги. Таку ж овацію українським делегаткам улаштували численні гості, приявні у великій залі, що містила 4000 осіб різних націй. На цьому ж конгресі українська делегатка про мовляла в справі охорони меншостей. У дальших роках українки брали участь майже в усіх конгресах та нарадах міжнародної Ліги Миру й Свободи. 1922 р. Валерія О'Коннор-Вілінська разом з чоловіком переїздить до Чехословаччини, яка на чверть століття стала центром української політичної еміграції з Великої України. У Подєбрадах — цьому осередку української еміграції, — бере письменниця живу участь у всіх подіях громадського життя. Гуртуються довкруж неї і старші і молодші і нераз, за її порадою, з-під її руки виходили різноманітні і вдалі почини. Наприклад, коли Ліга Миру і Свободи в 1923 р. влаштувала “Літню школу” в Подєбрадах, Валерія О'Коннор-Вілінська зорганізувала жінок та представила українську виставку й виступ українського хору. За її ініціятивою створено в кінці 1924 р. в Подєбрадах Союз українок-християнок для моральної та культурної праці серед українців. Разом із письменником М. Левицьким вона улаштовує дитячий клуб, а пізніше й приватну гімназію, робить вистави і навіть спеціяльно пише п ’єсу для місцевих аматорів "По товариськи". Співпрацює з журналом "Нова Україна", де друкує переклади та оповідання, і більшу повість з життя українського села вже з часів революції "Понад Сулою". Коли починає прокидатися життя на Підкарпатті і виходить там дитячий журнал "Пчілка", В. О'Коннор- Вілінська стає однією з перших співробітниць та пише для нього цілий ряд дитячих оповідань. В той же час містить свої оповідання та дитячі спогади й у "Світі Дитини". Видає окремою брошуркою написане вже раніше "Первісне життя людини", популярну розвідку про кам’яний вік. Особливо турбує її брак літератури для молоді та дитячих п ’єс. В останні роки життя пише триактову п ’єсу для молоді "Весна", що планується для вистав у старших клясах гімназій. При її співучасті повстає у Подєбрадах термінологічна комісія, у якій вона віддано працює до останку. Закінчення на стор. 28 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
