Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Олександер ОЛЕСЬ В небі жайворонки в ’ються, Заливаються-сміються, Грають, дзвонять цілий день, І щебечуть, і співають, І з весною світ вітають Дзвоном радісним пісень. Ось вони на землю впали. Щось шепнули їй, сказали І розтали знов у млі... І щоб глянути на диво, Виглядають полохливо Перші проліски з землі. Оксана БРИЗГУН-СОКОЛИК Присвячую моїй Мамі. ПЕРШИЙ ДЕНЬ ВЕСНИ Прийшла весна. Перший день, так довго очікуваний в нашій хаті нами, - дітьми. Бо ж була спеціяльна церемонія. Пригадую, була ще маленькою, мама місила дріжджеве тісто. Росло воно коло печі, а ми зі сестрою в очікуванні чогось надзвичайного боялися навіть заглянути до миски, щоб “не сіло”... Нарешті! Мама ставала коло стола, відрізала кусочки тіста, качала на довгі “рольочки” і в ’язала тістом вузлик. Виходило чудо, маленька пташка, долішня частина вузлика - хвостик, який мама ножиком розрізала на дрібненьке “пір’ячко”, до горішньої частини встромлювала дві родзинки - “очка” і о, диво, перші пташки прилетіли... Мама ще щось таємне робила і - пташки в піч! За якийсь час чотири пташки церемоніяльно витягалися з печі. Тато перший вибирав собі свою, тоді старша сестра, за нею я, а накінець - мама. Всі обертали пташку і шукали “щастя”, мама ж бо потаємно вкладала до пташки грошик “на щастя на цілий р ік ”... Скільки-то радости було, а скільки щастя коли я знайшла щасливу пташку... І звідки цей звичай походить? Ми ж собі бажаємо перед новим роком “щастя на Новий Рік ”... Прийшов час, коли я приходила додому зі школи, і вся хата пахла вже спеченими пташками. Всі чотири пташки чекали на тарілці на наш прихід. А потім пеклися п ”ять пташок, пізніше шість, а там сім... Я допомагала приготовляти, а далі й сама перебрала святкову функцію. Наші сини чекали на цей день і з радісним “Пташки прилетіли” бігли до своїх дідуня і бабуні... Як давно бачила я щасливі очі бабуні, яка цілувала своїх онучат за “пташки, ” а може за те, що не забули звичай Її Мами... І ось знову надходить двадцять перше березня. Як і дотепер, міситиму тісто та рахуватиму, скільки цього року треба пташок. Хоч Мами вже давно немає з нами, наші сини, напевно, знову, як завжди, з усмішкою скажуть: “Як би бабуня втішилась, коли б ми принесли їй першу пташку”.
Page load link
Go to Top