Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
виростали вже в Америці, вчили в українській школі історію поселення українців в Америці? W hat you don’t know, cann’t hurt you, як каже приповідка. У цьому разі те, що його ми не знаємо, не має на нас впливу. Повноцінна людина знає, хто вона є. Ідентичність є ключевою для здорового пси хологічного розвитку і вона починається від батьків, маючи велику історичну спадщину тої людської специфічної спільноти - народу, до якого ті батьки належать. Мене можуть звільнити з праці, виселити з хати, виписати з товариства, але з українства мене ніхто не викине, не виселить, не випише, бо це моє приречення, це, звідки я починаю своє “я ”. А як довго те моє “я” буде функціонувати, це вже залежить від мене. Сьогодні ми знаємо, що дитина, яка виростає в двомовному оточенні, яка змалку спостерігає різні культурні прояви, набагато краще розумово розвивається і пристосовується до довкілля, ніж дитина, яка є одномовна і не має багато нагод для досвіду в різних культурно відмінних обстановках. Український досвід в житті дитини - це поширення її гуманітарного знання, зба гачення її інтелектуального та духового світу. І тут я бачу велике завдання Союзу Українок. Нам треба створити таке середовище, де жінки знаходили б той товариський контакт, який є таким важливим стимулом в суспільному спілкуванні. Це значить усвідомлювати не тільки своїх членів, але через них і цілу громаду, що належати до української громади - це не бути в ґетті, як ми це залюбки характеризуємо, а користати з нових альтернатив світогляду, бути собою в повному розумінні цього слова. А коли ми переорієнтуємося на себе самих в своїй діяльності, чи Україна відіграє ще якусь ролю в нашому житті? Безперечно. Це наше духовне джерело. Але ми також мусимо собі усвідомити, що наше коріння вже і тут вросло і що на Україну ми повертатися не будемо. Це так, як було недавно в некролозі в “Chicago Tribune” про українця - “видатного українського діяча” - хоча мушу признатися, я його прізвище вперше вичитала в газеті, хоч і живу в Чікаго. Написали, що він був дуже відданий Україні, але навіть після проголошення незалежности відвідати Україну не збирався. Мабуть найкраще це підсумував наш ґе- ніяльний “діяспорник” - Тарас Шевченко: “Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні,.. Та не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую збудять... Ох, неоднаково мені!” Якщо ми підемо шляхом асиміляції, такі сентименти до майбутніх поколінь в Америці не стосуватимуться. Наразі наша громада бажання добровільно асимілюватися ще немає. Та дивні речі часами приходять крадькома. Сьогодні громада, зачудована подіями в У крані, може, не звертає належної уваги на зникнення діяспорних організацій та діяспорих проектів. Отже, є загроза, що ми запізно проки немося і усвідомимо, що ми таки запізно просну лись. Запобігти цьому можна. Саме такі організа ції як Союз Українок, через свою 75-літню працю доказав, що ця організація здібна здолати пере пони між генераціями та іміграціями, як на це вказують молодечі відділи та англомовні відді ли. Ба більше, Союз Українок вміло вмів оми нути чвари та незгоди, які так часто вибухали в нашій громаді. Сам факт, що організація пере- тривала такий довгий час, вказує на те, що вона зуміє зберегти себе і надалі і тим самим допомо же зберегтися і українській громаді в Америці. Доповідь, виголошена на конференції, присвяче ній 75-літтю СУА 3 грудня у Вашінттоні. У журналі “Сучасність” за січень опублікований повний текст інтерв’ю Анни-Галі Горбач з Оксаною Пахльовською, яке у скороченому варіянті надруковане у грудневому числі “Нашого Життя”. СПРОСТУВАННЯ У “Нашому Житті ” за листопад 2000 р. у статті Марти Тарнавської “Жадоба слави, або здійснена мрія Марії Башкірцевої” 5 стор., права колонка, 4-ий рядок знизу після слів “...окремою книжкою треба читати: “а новий англомовний переклад щоденника, зроблений Филис Кенберґер, вийшов 1997 року під промовистою назвою: ” Я найцікавіша книжка з усіх” (I am most interesting book of all...) ” і далі за текстом. Перепрошуємо шановного автора і читачів. Ред. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
