Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
100-РІЧЧЯ ЛЬВІВСЬКОГО ОПЕРНОГО ТЕАТРУ Вказуючи 1990 р. як час народження опери у Львові, слід відразу уточнити, що йдеться про новий будинок, а не про існування тут оперних вистав. У 2000 р. увесь культурний світ відзначав 400 років від виникнення оперного жанру, коли в Італії, у Фльоренції була поставлена перша опера - “Евридика” композитора Пері. Львів не має так давніх традицій, але все ж у 2001 р. місто святкує 225-річчя існування тут опери. У 1776 р. відразу після приєднання західно українських земель до Австрії, Львів став куль турним осередком “Галичини і Володимири”. Хоч не було постійного приміщення і єдиної оперної групи, на львівській сцені ставилися найновіші твори цього жанру, відразу після їх прем’єр закор доном, зокрема, опери Моцарта ще за його життя, тобто до 1791 р. Велику популярність мала його “Чарівна флейта”. Так було також з іншими композиторами, італійськими, французькими. Зокрема, опери Керу- біні, Ґретрі, Монсіньї, Далєйрака ставилися відразу після прем’єр в Парижі у перші роки XIX ст., і то підчас наполеонівських війн. У 1820-і pp. йшли німецькі опери Вебера і Льорцінґа, французькі Буальдіє, Герольда, Ізвара. У 1830-40 pp. - Обера, Адама, Маєрбера, італійців Белліні, Доніцетті, Рос- сіні. Тут названі тільки найвідоміші автори, та львів’яни мали змогу знайомитися з усіма новими операми. Від 1842 р. оперний театр, який існував у тимчасових приміщеннях найдовше у колишньому манастирі, отримав величезний будинок, який сьогодні є драматичним театром ім. М. Занько- вецької. Його будував своїм коштом, а навіть частково працею власних рук, граф С. Скарбек. Зрозуміло, що поляки отримали в цьому театрі найбільші права, а від 1870 pp. у зв’язку з частковою автономією Галичини, взагалі виключили німецький репертуар (тут слід взяти до уваги, що аж до 1939 р. на одній сцені ставилися нарівні драматичні п ’єси і опери, опісля також балети). У другій половині XIX ст. скарбківський театр виставляв опери найвизначніших сучасників, насамперед Верді і Ваґнера (зокрема, “Трістана та Ізольду”; “Лоенґрін” і “Рієнці” ставилися ще за життя цього композитора). З цією метою мусів бути збільшений виконавський склад солістів, хору і оркестру. В цьому ж приміщенні, крім залу на 1400 глядачів, знаходилося також Галицьке музичне товариство, консерваторія (яку, до речі, закінчила Соломія Крушельницька) та інші установи, які найбільше відносилися до драматичного мистецтва, хоч тут давалися і концерти. Та й архітектура будинку вже не відпо відала новим смакам; Львів запрагнув мати на початок нового століття театр на зразок віденського, отже - столичний. І це вдалося здійснити в рекордно швидкий час. У 1895 р. був оголошений конкурс, а вже у 1900 р. стояла чудова архітектурна споруда (фото є саме з тих років).
Page load link
Go to Top