Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
та не причетний до ‘Української хати’. Порядкує там Шапавал, то переказала йому. Зараз оце ходила довідатися, що він сказав, але його ще не бачила. Але через три-чотири дні запевне напишу Вам про долю тих писаннів Ваших. В ‘Раді’ одержано ‘Н а дно’, але тепер немає редактора і без його ніхто не зважується пускати велику річ. 15-го він приїде, тоді довідаюся, чи друкуватиме.” Борис Грінченко допомагав Надії в пошуках посади лікаря для чоловіка. “Щодо посади Вашому чоловікові, то як і самі добре розумієте - це тепер річ нелегенька, хоч звісно, не неможлива. Н а жаль, я зовсім не маю знайомостей у тих сферах (земство, управа), де добуваються посади. Але коли б Ваш чоловік наважився приїхати до Києва, то я міг би познайомити його з одним моїм знайомим. Він саме в тих справах має знайомости чималі (у Київщині і трохи в Подолії, Волині). Неминуче одначе треба було б рекомендацій за попередню службу Вашого чоловіка і мій знайомий хотів би познайомитися з ним як з українцем”. 1909 р. стан здоров’я Б. Грінченка став погіршуватися і подружжя вирішує їхати на лікування до Оспедалетті. “Справа, якою дозволяю собі турбувати Вас, ось яка, - пише Борис Грінченко. - Лікар посилає мене на осінь, зиму і початок весни до Італії, щоб трохи підправити свої легені. І між іншими, рекомендує Оспедалетті. Виїхати з Києва ми маємо десь у сентябрі або зараз після першого окгября і, трохи затримавшись у дорозі, приїдемо на місце, щоб жити там до весни - півроку. Ото ж треба нам знати - як можна жити в Оспедалетті. Чи це дуже маленьке місто чи багато там живе хворих взагалі і росіян зокрема? Чи є там бібліотека? Яким способом добувати там книжки до читання і чи можна добувати книжки?” Надія підшукала потрібне помешкання для Грінченків і продумала умови їх пере бування. Тут в Оспедалетті разом з Марією вона закрила очі Борису Грінченку, якого нагадувала всіма рисами своєї вдачі і всієї творчосте. Це був нелегкий час для обох жінок і вони прагнули підтримати одна одну. Ця єдність і розуміння простежується у подальших взаєминах. Надія Козловська підготувала спомини про Б. Грін ченка, написала листа його батькові про останні дні свого вчителя і турбувалася про виготов лення бюсту. Поховавши чоловіка М. Грінченко по вернулась до України і, не зважаючи на особисту трагедію, піклувалася про інших. Можливо, в цій турботі забувалось горе. Продовжувалося далі і листування з Надією. Тут і турбота про видання творів і новини з України, яких так чекали Коз- ловські. “Тут навкруги сум панує, - повідомляла Марія, - реакція страшенна. Люди налякані, сподіваються раз-у-раз лиха якогось. Українців чорносотенна преса цькує так, як ще мабуть не цькувала. Та властиво не варт писати про всяку гидоту, яка тепер тут діється”. “Путящих новин немає, - повідомляє вона в іншому листі. - Цими днями скасовано буде Український Клуб. Далі вже, здається, в Києві нема чого скасовувати, бо зосталося саме Наукове товариство”. Саме Марія повідомляє Надію про смерть її тітки - Ганни Барвінок: “Померла Олександра Михайлівна, не діждалася дня 27 липня. Поховають її швидко біля чоловіка. Але хто-й-зна, що станеться з їх могилами - нема кому про їх піклуватися”. У тих листах особисті переживання й болі М. Грінченко: “То нездужаю, то хтось із близьких знайомих нездужає. А тут ще з помешканням лихо. Торік у вересні наняла помешкання, а воно вийшло вогке й холодне. У червні в цьому ж будинку перейшла в інше помешкання; обіцяно було, що зроблять дренаж і буде сухо. Але дренажу досі не зроблено, дощі великі йдуть і в мене в хаті все мокріше й холодніше стає. Мушу на ніч топити, щоб не труситися під теплою ковдрою. Тепер маю перебиратися звідси, бо лікар не дозволяє тут зоставатися. За один рік тричі перебратися! І з такою великою кількістю книжок і таким невеликим здоров’ям, як у мене. І прикростей усяких - і малих і великих - сила! Оце, напр., одержала звістку, що палата при судила спалити моє видання ‘Як жив укра їнський народ’. Це коротка історія України Б. Грінченка. Страшенно шкода книжки, та ще у друкарню треба заплатити 178 крб. До всіх моїх лих додається ще те, що мало не зовсім утратила пам’ять і очі”. У листуванні Надії Козловської віднай шла я і лист від Олени Пчілки за 1911 р. “Ваші оповідання мені дуже подобаються, - писала Олена Пчілка. - Вони оригінальні по замислу, щодо змісту й по малюванню постатей. От наприклад, у тих ‘Ескізах’, що друкувалися в ‘Ріднім Краї’, які розмаїтні й гриві дівчата - кожна має печать індивідуальності, особистості, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
