Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
та не причетний до ‘Української хати’. Порядкує там Шапавал, то переказала йому. Зараз оце ходила довідатися, що він сказав, але його ще не бачила. Але через три-чотири дні запевне напишу Вам про долю тих писаннів Ваших. В ‘Раді’ одержано ‘Н а дно’, але тепер немає редактора і без його ніхто не зважується пускати велику річ. 15-го він приїде, тоді довідаюся, чи друкуватиме.” Борис Грінченко допомагав Надії в пошуках посади лікаря для чоловіка. “Щодо посади Вашому чоловікові, то як і самі добре розумієте - це тепер річ нелегенька, хоч звісно, не неможлива. Н а жаль, я зовсім не маю знайомостей у тих сферах (земство, управа), де добуваються посади. Але коли б Ваш чоловік наважився приїхати до Києва, то я міг би познайомити його з одним моїм знайомим. Він саме в тих справах має знайомости чималі (у Київщині і трохи в Подолії, Волині). Неминуче одначе треба було б рекомендацій за попередню службу Вашого чоловіка і мій знайомий хотів би познайомитися з ним як з українцем”. 1909 р. стан здоров’я Б. Грінченка став погіршуватися і подружжя вирішує їхати на лікування до Оспедалетті. “Справа, якою дозволяю собі турбувати Вас, ось яка, - пише Борис Грінченко. - Лікар посилає мене на осінь, зиму і початок весни до Італії, щоб трохи підправити свої легені. І між іншими, рекомендує Оспедалетті. Виїхати з Києва ми маємо десь у сентябрі або зараз після першого окгября і, трохи затримавшись у дорозі, приїдемо на місце, щоб жити там до весни - півроку. Ото ж треба нам знати - як можна жити в Оспедалетті. Чи це дуже маленьке місто чи багато там живе хворих взагалі і росіян зокрема? Чи є там бібліотека? Яким способом добувати там книжки до читання і чи можна добувати книжки?” Надія підшукала потрібне помешкання для Грінченків і продумала умови їх пере бування. Тут в Оспедалетті разом з Марією вона закрила очі Борису Грінченку, якого нагадувала всіма рисами своєї вдачі і всієї творчосте. Це був нелегкий час для обох жінок і вони прагнули підтримати одна одну. Ця єдність і розуміння простежується у подальших взаєминах. Надія Козловська підготувала спомини про Б. Грін ченка, написала листа його батькові про останні дні свого вчителя і турбувалася про виготов лення бюсту. Поховавши чоловіка М. Грінченко по вернулась до України і, не зважаючи на особисту трагедію, піклувалася про інших. Можливо, в цій турботі забувалось горе. Продовжувалося далі і листування з Надією. Тут і турбота про видання творів і новини з України, яких так чекали Коз- ловські. “Тут навкруги сум панує, - повідомляла Марія, - реакція страшенна. Люди налякані, сподіваються раз-у-раз лиха якогось. Українців чорносотенна преса цькує так, як ще мабуть не цькувала. Та властиво не варт писати про всяку гидоту, яка тепер тут діється”. “Путящих новин немає, - повідомляє вона в іншому листі. - Цими днями скасовано буде Український Клуб. Далі вже, здається, в Києві нема чого скасовувати, бо зосталося саме Наукове товариство”. Саме Марія повідомляє Надію про смерть її тітки - Ганни Барвінок: “Померла Олександра Михайлівна, не діждалася дня 27 липня. Поховають її швидко біля чоловіка. Але хто-й-зна, що станеться з їх могилами - нема кому про їх піклуватися”. У тих листах особисті переживання й болі М. Грінченко: “То нездужаю, то хтось із близьких знайомих нездужає. А тут ще з помешканням лихо. Торік у вересні наняла помешкання, а воно вийшло вогке й холодне. У червні в цьому ж будинку перейшла в інше помешкання; обіцяно було, що зроблять дренаж і буде сухо. Але дренажу досі не зроблено, дощі великі йдуть і в мене в хаті все мокріше й холодніше стає. Мушу на ніч топити, щоб не труситися під теплою ковдрою. Тепер маю перебиратися звідси, бо лікар не дозволяє тут зоставатися. За один рік тричі перебратися! І з такою великою кількістю книжок і таким невеликим здоров’ям, як у мене. І прикростей усяких - і малих і великих - сила! Оце, напр., одержала звістку, що палата при судила спалити моє видання ‘Як жив укра їнський народ’. Це коротка історія України Б. Грінченка. Страшенно шкода книжки, та ще у друкарню треба заплатити 178 крб. До всіх моїх лих додається ще те, що мало не зовсім утратила пам’ять і очі”. У листуванні Надії Козловської віднай шла я і лист від Олени Пчілки за 1911 р. “Ваші оповідання мені дуже подобаються, - писала Олена Пчілка. - Вони оригінальні по замислу, щодо змісту й по малюванню постатей. От наприклад, у тих ‘Ескізах’, що друкувалися в ‘Ріднім Краї’, які розмаїтні й гриві дівчата - кожна має печать індивідуальності, особистості, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
