Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Її автором був 3. Ґорґолевський, директор вищої промислової школи (у якій сьогодні зна ходиться Національний музей). Він сміливо поста вив будинок на колишньому річищі річки Полтви, яке відвели у бік. Застосував нові на той час методи конструкції - залізо-бетонні фундаменти, дренажу вання. З огляду на вологість ґрунтів існували й противники такого проекту, побоювання осідання будинку. Та автору розходилося про центральне розміщення театру на кінці головної артерії міста. З цього приводу виникли леґенди, буцімто Ґорґолевський наклав на себе руки (це сталося дійсно у 1903 р. але з інших причин). А дехто дотепер думає, що Полтва тече посередині будинку під партером театру, хоч ріка справді замурована кількадесять метрів далі. Театр став не тільки візитівкою Львова, а й всієї Галичини: бо як і у XIX ст., обслуговував також Краків, який своєї опери не мав. Були тут знамениті постановки - у 1910 р. увесь “Перстень Нібелушів”, театрологія Ваґнера, вперше на всю Східну Европу. Варто згадати, що у Варшаві цей оперний 4-частинний цикл був виставлений аж у 1960-і pp. Очевидно, що ставилися й польські твори, насамперед Монюшка, деякі з них навіть у присутності автора. Що ж з українськими, чи мали ми вже тоді оперу? Так, ще у XVIII ст. виникли оперні твори Березовського і Бортнянського, але були загарбані російським мистецтвом. Українці могли виставити ’’Запорожця за Дунаєм” і “Наталку Полтавку”, які знаходилися ще на межі “співогри”, тобто драматичного твору зі співом і танцями. Відомий освітній і політичний діяч Олек сандр Барвінський намагався допровадити до постановки на віденській або львівській сцені “Різдв’яної ночі” Лисенка. Але вдалося виставити тільки оперету “Чорноморці” цього композитора українською трупою у 1906 р. і його ж “Ноктюрн” у 1937 р. у львівській опері. Зате найкращими вокальними силами цієї сцени були українці. На межі ХІХ-ХХ ст. це, насамперед, Соломія Крушельницька, Олександр Мишуга, Модест Менцінський. У 1920 pp. - К. Чічка-Андрієнко, у 1939-1943 pp. ІраМаланюк. Тоді театр став цілком українським. У 1941-1944 pp. го ловним диригентом був Лев Туркевич, директором і режисером - Володимир Блавацький. Нарешті, за часів радянської влади, від 1945 до 1990 pp., на львівській сцені, крім російських і зарубіжних, було виставлено багато українських опер. Серед, кла сичних насамперед, Лисенка, у 1993 р. навіть “Роксоляна” Січинського, перша західноукраїнська опера (створена у 1908 p.). З нових українських творів, поза тими, що мали наперед задане політичне спрямування, варто відновити і зберегти в репертуарі “Украдене щастя” Мейтуса, “Лісову пісню” Кирейка і, певна річ, “Зо лотий обруч” Лятошинського (за “Захаром Берку том”). Особливо ця опера, нагороджена зрештою за постановку премією Т. Шевченка, захоплює як поєднанням в музиці архаїки з сучасністю, так вражаючими декораціями Евгена Лисика. У другій половині XX ст. Львівська опера мала диригентів високої кляси - Я. Вошака, І. Ла- цанича, М. Колессу, Ю. Луцева. Крім опери, високо стояв балет, зірками якого були Н. Слободян, Г. Юсупов, О. Сталінський. Щодо сігіваків-солістів, то про них слід би написати окрему статтю. Тільки з тих, що вже відійшли з життя, назвімо Н. Шевченко, П. Кармалюка, В. Кобржицького, 3. Бабія. 100-річчя львівської опери, тобто її нового будинку, вирішено святкувати цілий 2000 р. Але, насправді, це почалося ще від 1998 р. В “Ґрандах мистецтва” і “Ґала-концертах” виступали світові зірки. Великий резонанс опер Верді з нагоди ювілею цього композитора у 2001 р. привів до виставлення його опери “Набуко” (“Навуходоносор”). Її режи серував італієць Джузеппе Вішилія (він брав також участь у постановці “Аі'ди”, “Богеми”, “Сільськоі честі”). Роль Набукко виконував Андрій Шкурган, “найкращий баритон Польщі” (як найвище ціненим польським сопрано є українка Ольга Пасічник). Наші співаки працюють там тому, що мають таким чином відкриті всі сцени світу, але готові у нас виступати хоч задарма. На жаль, в Україні їх замало цінують. Диригентом постановки “Набукко” був Мирон Юсипович, а виступали кращі солісти львів ської опери. Запляновано гастролі з “Набукко” в Австрії і Туреччині, там же “Аїди” (з якою вже успішно виступали в Італії), балету в Німеччині і Польщі; хор опери виступав у Варшаві, увесь склад Львів ського театру з “Кармен” був у Лівані” У Львові, своєю чергою відбулися гастролі опер з Києва, Дніпропетровська, Одеси, Донецька, Польщі, Росії, Німеччини, солістки Міської опери Нью-Йорку Оксани Кровицької. Чекають на Римську та Ліонську оперу, із США Павла Плішку з Метро політен опери. Останній, до речі, погодився був виступити у Львові ще у 1990 р. з нагоди гастролів у Києві, але з цього, нажаль, наша опера не ско- ристала. На львівській сцені відновлений також балет “Створення світу” у сценографії Е. Лисика, готується до постановки опера “Мойсей” Скорика на спеціяльне замовлення Львівського театру з фінансовою допомогою папи Іоанна Павла. Закінчення на стор. 36. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
