Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПАМ’ЯТЬ ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ (ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ 130-річчю З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПОЕТЕСИ) Вони познайомились в Єгипті, в ма ленькому курортному містечку Гелуані, розта шованому в долині Нілу, в листопаді 1909 року, - українська поетеса Леся Українка і сім’я ялтинського винороба С. Ф. Охріменка, яка при їхала сюди на лікування. Невдовзі Лариса Петрівна буде давати лекції з іноземних мов юним гімназистам Миколі і Дмитру Охріменкам. Під дахом готелю “Континенталь” пройде чимало незабутніх зустрічей. Тоді вони ще не знали, що Лесі Українці залишилося прожити близько чотирьох років. Дмитра 1920 p., під час червоного терору в Криму, коли виконувався наказ із Москви “підмести Крим залізною мітлою”, заради красивої статистики, розстрі ляють у рідному місті Ялті по дорозі на Учан-Су як офіцера царської армії. М икола стане відомим ученим-виноградарем, і його ім’я посяде одно з найпочесніших місць в історії Кримського науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства “М агарач”. Не міг знати Микола Охріменко і того, що на схилі літ він буде неодноразово підданий принизливим допитам з боку КДБ через своє особисте знайомство з українською поетесою Лесею Українкою. Та попри всілякі негаразди М. Охріменко гідно прожив своє життя. Воно було осяяне світлим променем генія Лесі Українки. Він свято беріг у душі пам ’ять про свою вчительку. ’’Зараз, оглядаючись назад, на те, що було півстоліття назад, я більше, ніж тоді, здивований стою перед образом цієї чудової жінки, в якій поєдналася висока мудрість душі з духом сміливого борця за краще майбутнє людства, за правду і справедливість на землі”, - напише він у 1961 році у своїх спогадах “Під небом Єгипту”. У похилому віці вчений говорив: “Не помру, доки не буде в Ялті пам ’ятника і музею Лесі Українки”. Він бачив поетесу ви карбованою із білого мармуру і задивленою у морську далечінь. Бувши членом президії Ялтинського відділення Українського товариства охорони па м ’ятників історії і культури, М. Охріменко писав: “Як сучасникові і учневі Лесі Українки мені хотілося б побачити ще до ювілею її пам ’ятник в Ялті та її літературно-меморіяльний музей. Думаю, що найкращим місцем для пам ’ятника міг би бути сквер ім. Калініна, поблизу моря. Непокірні хвилі манили, кликали Лесю, і вона часто згадувала свої зустрічі з ними”. Та пам’ятник вирішили встановити не там, де любила сидіти Леся, і М. Охріменко довго нервувався з цього приводу. Його непо коїло й те, що постамент буде виготовлений із величезних необроблених діоритових валунів, вийнятих із дна моря коло Аю-Дагу. Хвора по- етка ніколи не ходила по такому нагромадженню каменю. В листі до актриси Тетяни Цимбал М. Охріменко писав, що “треба підняти на ноги всю
Page load link
Go to Top