Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПАМ’ЯТЬ ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ (ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ 130-річчю З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПОЕТЕСИ) Вони познайомились в Єгипті, в ма ленькому курортному містечку Гелуані, розта шованому в долині Нілу, в листопаді 1909 року, - українська поетеса Леся Українка і сім’я ялтинського винороба С. Ф. Охріменка, яка при їхала сюди на лікування. Невдовзі Лариса Петрівна буде давати лекції з іноземних мов юним гімназистам Миколі і Дмитру Охріменкам. Під дахом готелю “Континенталь” пройде чимало незабутніх зустрічей. Тоді вони ще не знали, що Лесі Українці залишилося прожити близько чотирьох років. Дмитра 1920 p., під час червоного терору в Криму, коли виконувався наказ із Москви “підмести Крим залізною мітлою”, заради красивої статистики, розстрі ляють у рідному місті Ялті по дорозі на Учан-Су як офіцера царської армії. М икола стане відомим ученим-виноградарем, і його ім’я посяде одно з найпочесніших місць в історії Кримського науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства “М агарач”. Не міг знати Микола Охріменко і того, що на схилі літ він буде неодноразово підданий принизливим допитам з боку КДБ через своє особисте знайомство з українською поетесою Лесею Українкою. Та попри всілякі негаразди М. Охріменко гідно прожив своє життя. Воно було осяяне світлим променем генія Лесі Українки. Він свято беріг у душі пам ’ять про свою вчительку. ’’Зараз, оглядаючись назад, на те, що було півстоліття назад, я більше, ніж тоді, здивований стою перед образом цієї чудової жінки, в якій поєдналася висока мудрість душі з духом сміливого борця за краще майбутнє людства, за правду і справедливість на землі”, - напише він у 1961 році у своїх спогадах “Під небом Єгипту”. У похилому віці вчений говорив: “Не помру, доки не буде в Ялті пам ’ятника і музею Лесі Українки”. Він бачив поетесу ви карбованою із білого мармуру і задивленою у морську далечінь. Бувши членом президії Ялтинського відділення Українського товариства охорони па м ’ятників історії і культури, М. Охріменко писав: “Як сучасникові і учневі Лесі Українки мені хотілося б побачити ще до ювілею її пам ’ятник в Ялті та її літературно-меморіяльний музей. Думаю, що найкращим місцем для пам ’ятника міг би бути сквер ім. Калініна, поблизу моря. Непокірні хвилі манили, кликали Лесю, і вона часто згадувала свої зустрічі з ними”. Та пам’ятник вирішили встановити не там, де любила сидіти Леся, і М. Охріменко довго нервувався з цього приводу. Його непо коїло й те, що постамент буде виготовлений із величезних необроблених діоритових валунів, вийнятих із дна моря коло Аю-Дагу. Хвора по- етка ніколи не ходила по такому нагромадженню каменю. В листі до актриси Тетяни Цимбал М. Охріменко писав, що “треба підняти на ноги всю
Page load link
Go to Top