Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
В 1903 р. сім’я переїхала до Умані. Тут Надія надзвичайно рано познайомилася з пробле мами селян, бо часто читала батькові судові справи цих людей, кодекси законів. Через його поганий зір вона ще дитиною прочитала йому вголос “Ілюстровану історію України” М. Грушевського. Але глибинне захоплення українським питанням було пов’язане вже з гімназією. Великий вплив у цьому мав улюблений вчитель історії Данило Михайлович Щербаківський. По закінченню гімназії, Надія веде з бать ком боротьбу за вибір навчального закладу, де про довжити освіту. Тато наполягав на Київському уні верситеті, де вчився сам, дівчина ж обстоювала Петербург. Її позиція перемогла, але за це вона позбулася матеріяльної підтримки батька. Мрія про адвокатуру розтанула, бо вийшла заборона уряду допускати туди жінок, тому стежка привела на історико-філологічний факультет. В перший рік свого студентського життя вступає до “Україн ського земляцтва”, де їй досить швидко доручили чергувати в українській книгозбірні земляцтва. «Ми зростали в тяжкий час реакції, - згадувала Надія Суровцова. - Постійно живучи в туманному присмерку далекого Петербургу, ми відкрили ‘Український П’ємонт’ - Галичину. Ми почали мріяти про Батьківщину. Нас захоплювала історія, далі ми почали потроху, навпомацки, знайомитися з економікою, а далі перед нами стали політичні питання”. Війна міняє звичний ритм життя. По країні хвилею прокотилося відкриття приватних лазаретів для поранених. В один з таких лазаретів пішла працювати Надія. Він був відкритий Петер бурзьким українським громадянством і демон стрував патріотизм і лояльність. Суровцова працювала і вчилася одночасно. Було надзвичайно важко. Сам лазарет був український, тобто утримувався коштами українців, але мав свій політичний портрет. Надія входить в комітет, який очолював законспіровану самостійницьку течію. Вони передруковували книжки з Галичини, транспортували їх до Києва, розповсюджували політичні реферати, які читали по Україні. І в цій діяльності Суровцова дедалі більше стала прихильницею ідеї про відокремлення від Росії, утворення незалежної держави. Після Лютневих подій 1917 р. революцій ний комітет дав Суровцовій доручення повідомити голову українського уряду М. С. Грушевського, що в Петрограді двісті організованих українських студентів чекають його вказівок. Надія стає інструктором Центральної Ради, вона носій і вісник революції України, бо ж тої пори по селах дуже мало знали про події у центрі і тому всі відомості були дуже цінними. Наближалися вибори до Центральної Ради. Селянська Спілка Умані намічала кандидатуру Суровцової до Центральної Ради. Одночасно повелася розмова з батьками, що дівчині вже давно пора б закінчити навчання, а вона, натомість переймається справами, з тим не зв’язаними. Надія вирушає до Києва, шукає роботу, щоб матеріально себе забезпечувати, і вступає на четвертий (останній) курс університету. За пропозицією ректора, Суровцова була запрошена на роботу в міністерство закордонних справ. Таким чином Надія стала біля самого джерела політики, міжнародних справ, тим то справи міністерства її цілком поглинули. Під час Директорії в міністерстві закор донних справ панує гаряча атмосфера відряджень. Велика і відповідальна місія планувалася на Версальську мирну конференцію і Н. Суровцовій також випало їхати туди. Вона виїхала з дипломатичною місією, а опинилася за кордоном, в еміграції. У Відні вона оселилася у дешевому, тихому пансіоні на вулиці Шотштрасе. Цей будинок дуже полюбляли українці. Надія серйозно вивчає мову і проходить курс філософії, потрібний їй для університету. Дні минали в заняттях, а увечері вона зуст річалася з віденською українською колонією у кафе “Кранц”. Ледве можна було знайти приїж джого українця, що не з’являвся б, там зустрі чалися поважні люди і молодь, можна було знайти роботу, полагодити ділові справи, довідатися по літичні новини, українські сенсації. Тут вона познайомилася з групою галицьких студентів- комуністів, стала членом австрійської компартії. У Відні Надія не марнує часу. Вступає до університету. “То не була легка смуга життя, - згадувала вона, - нам тяжко жилося матеріально і духовно, праця, напруження були великі, в серці ж туга за домівкою”. Н. Суровцова стала першою Українкою, що після війни 1914 р. вступила до Віденського університету і першою Українкою з Великої України, яка отримала докторський диплом (30 червня 1920 p.), обравши темою дисертації проблему "Богдан Хмельницький та ідея української державності". Після закінчення університету Суровцова обрана членом товариства прихильників освіти, очолювала комітет “Голодуючих України”, була заступником голови товариства прогресивних журналістів в Европі. Познайомившись із місцевим українським жіноцтвом, Надія Віталіївна вступила до Українського Жіночого Союзу у Відні, була 2 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2001 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
