Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МІЛЬЙОН МІЛЬЙОНІВ СЕСТРИЧОК Зірка МЕНЗАТЮК Казка Сніжинка народилася високо в небі, у великій волохатій Хмарі. - Бабуню Хмаро, - мовила вона. - Чому ми так далеко від землі? - Щоб першими побачити, як з холодних висот надходить зима, - лагідно пояснила Хмара. - Бабуню Хмаро, а навіщо нам стрічати зиму? Щоб землю вкрити білою ковдрою, заховати од вітрів - морозів. - Ой, бабуню! - дивується сніжинка. - таж я мала, а земля величезна! Як я її вкрию? - Земля велика, але одна, а в тебе мільйон мільйонів сестричок. Разом вам усе під силу! - сказала Хмара і трусонула рясним фартухом. Що тут учинилося! В повітрі замигтіло, зарябіло, сніжинки полетіли на город і стежку, на хату й подвір’я, на сухе соняшничиння, навіть Рябкові на хвіст. - Гетьте! - розсердився Рябко і сховався в буду. - У мене й без вас кожух теплий. А сніжинки падали, падали, поки не вкрили цілий світ. Уранці вийшла Олеся на ґанок і рукавичкою очі заслонила: - Ой, біло! Аж сліпить! А вітрові сніг не сподобався. То раніше було - шарпай траву за коси, скільки здумаєш, листя осіннє роздмухуй, а тепер усе під снігом, в захистку та в затишку. - У-ух, я вам покажу-у! - засвистів вітер та й ну сніжинки розмітати! Дмухнув раз - цілий рій з калини знявся й сів на бабусину грядку з часником. Дмухнув удруге - злетів сніг з барвінка, а калину знову накрив. Дмухнув ще раз - аж сніг зі стежки на барвінок перелетів! Нічого вітер вдіяти не може. Дме - та тільки сніг з місця на місце переносить. То він і затих з досади. Тут мороз узявся до роботи. А сестрички одна до одної тісніше притулилися, - не може холод під білу ковдру забратися. Так і весни діждалися. Як настала весна, як пригріло сонечко, виросло на землі мільйон травиночок, зелених та ніжних, мов найтонший шовк, зацвіло мільйон мільйонів квіточок. Кожній сніжинці по квітці й по травинці! Це за те, що захистили матінку-землю від лютих холодів. - А сніжинки куди поділися? - подумають діти. Та нікуди. Встаньте рано-ранесенько і вийдіть в садок. Там на кожній травинці - росинка-крапелька. Ото і є наші сніжинки. Сяють вони, веселково переливаються, і кожна сонце віддзеркалює. Мільйон мільйонів маленьких сонечок! Аж у світі ясніше. “Український садочок” Київ, Вид-во “Смолоскип”, 1997.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
