Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
О к сан а Д У М А Н С ЬК А З ВІКОВИХ ГЛИБИН - У СУЧАСНИЙ ВИМІР Зізнаюся: мені уже в печінках недолугі кпини з українців, які, мовляв, славляться лише салолюбством та улесливістю, помноженою на заздрість. Кострубаті жарти телевізійних “кумів” повертають думку до молодого Тичини, що колись поставив загалу їдке питання: “Чи вже втомилась наш а нація, чи недалеко до кінця...” Ні, таки до кінця далеко, бо, незважаючи на безліч різних несприятливих чинників і рукотворні моря гірких сліз над безталанними сиротиною-культурою і калікою-наукою, стаєш свідком унікального явища, в основі якого - труд мислі і духу. Два десятиліття плече в плече працювали М айя Білан та Галина Стельмащук. Мабуть, ко ли вони тільки починали своє розлоге і глибоке дослідження, окремі скептики зловтішалися з безперспективности задуму. У пріснопам’ятні 80-ті, на самім початку, ще не вимальовувалися контури руїни “тюрми народів”. Отож надії на те, що дасть “ ...цвіт весняний літній овоч на дереві життя...”, були примарні. Але не опускалися руки і не стомлювалася уява, яка дозволяла науковцю (Галині Стельмащук) і літератору (Майї Білан) зазирнути у предковіччя “Людини вбраної”. Книга “Український стрій” побачила світ у львівському видавництві “Фенікс” наприкінці 2000 року (в цьому була певна історична спра ведливість, адже Іван Федорович відновлював друкарське ремесло теж у нашому місті) за сприяння міського голови Василя Куйбіди. І в цьому виявився знак новочасний: таки україн ська влада опікується нетлінними скарбами минулого, щоб їх успадкували у майбутньому. На відміну від схожих видань попередніх років (“Український одяг” Катерини Матейко - 1977 та “Історія українського костюма” Тамари Ніколаєвої - 1996) наукова розвідка львів’янок просто вражає лексичним наповненням: повернення до життя призабутих питомих слів, синонімічні ряди, етимологічні знахідки тощо. Не заперечуючи права на існування іншомовного слова костюм , авторки у перед мові зауважують, що “не міг наш пращур- українець назвати створену самим для себе річ сучасним французьким словом! Слово, назва - це найперший питомий знак для закріплення й Обгортка книжки. зберігання здобутого знання, для поширення його і передачі нащадкам, один із найвирішаль ніших засобів самозбереження”. Отже, в тексті йдеться про стрій, убір, вбрання, убрання, шати, шаття, ношу, одіж, одіг, одежину, одіву, одіво, руб, рубаття, рам ’я. Простежуючи особливості людського одягу від часів палеоліту, відшуковуючи закономірності ноші у тісних зв’язках людини з довкіллям, читач триматиметься тієї провідної нитки, яка ставатиме і полотном, і граційними взорами на ньому. У наш вік, коли наперед виступає вартість одягу та його багатофункціональність і невибагливість до зовнішніх впливів, раптом довідуєшся, що практичність, доцільність і на віть гігієнічність можуть гармоніювати з есте тичною довершеністю. І розумієш, що сучасні позірні пошуки нових форм, нової якості одягу - це усього-навсього наслідок нашої піррової пе ремоги над природою, довкіллям, середовищем буття. Колись народження ноші починалося із живої стебелини льону чи теплого кучерика
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
