Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
О к сан а Д У М А Н С ЬК А З ВІКОВИХ ГЛИБИН - У СУЧАСНИЙ ВИМІР Зізнаюся: мені уже в печінках недолугі кпини з українців, які, мовляв, славляться лише салолюбством та улесливістю, помноженою на заздрість. Кострубаті жарти телевізійних “кумів” повертають думку до молодого Тичини, що колись поставив загалу їдке питання: “Чи вже втомилась наш а нація, чи недалеко до кінця...” Ні, таки до кінця далеко, бо, незважаючи на безліч різних несприятливих чинників і рукотворні моря гірких сліз над безталанними сиротиною-культурою і калікою-наукою, стаєш свідком унікального явища, в основі якого - труд мислі і духу. Два десятиліття плече в плече працювали М айя Білан та Галина Стельмащук. Мабуть, ко ли вони тільки починали своє розлоге і глибоке дослідження, окремі скептики зловтішалися з безперспективности задуму. У пріснопам’ятні 80-ті, на самім початку, ще не вимальовувалися контури руїни “тюрми народів”. Отож надії на те, що дасть “ ...цвіт весняний літній овоч на дереві життя...”, були примарні. Але не опускалися руки і не стомлювалася уява, яка дозволяла науковцю (Галині Стельмащук) і літератору (Майї Білан) зазирнути у предковіччя “Людини вбраної”. Книга “Український стрій” побачила світ у львівському видавництві “Фенікс” наприкінці 2000 року (в цьому була певна історична спра ведливість, адже Іван Федорович відновлював друкарське ремесло теж у нашому місті) за сприяння міського голови Василя Куйбіди. І в цьому виявився знак новочасний: таки україн ська влада опікується нетлінними скарбами минулого, щоб їх успадкували у майбутньому. На відміну від схожих видань попередніх років (“Український одяг” Катерини Матейко - 1977 та “Історія українського костюма” Тамари Ніколаєвої - 1996) наукова розвідка львів’янок просто вражає лексичним наповненням: повернення до життя призабутих питомих слів, синонімічні ряди, етимологічні знахідки тощо. Не заперечуючи права на існування іншомовного слова костюм , авторки у перед мові зауважують, що “не міг наш пращур- українець назвати створену самим для себе річ сучасним французьким словом! Слово, назва - це найперший питомий знак для закріплення й Обгортка книжки. зберігання здобутого знання, для поширення його і передачі нащадкам, один із найвирішаль ніших засобів самозбереження”. Отже, в тексті йдеться про стрій, убір, вбрання, убрання, шати, шаття, ношу, одіж, одіг, одежину, одіву, одіво, руб, рубаття, рам ’я. Простежуючи особливості людського одягу від часів палеоліту, відшуковуючи закономірності ноші у тісних зв’язках людини з довкіллям, читач триматиметься тієї провідної нитки, яка ставатиме і полотном, і граційними взорами на ньому. У наш вік, коли наперед виступає вартість одягу та його багатофункціональність і невибагливість до зовнішніх впливів, раптом довідуєшся, що практичність, доцільність і на віть гігієнічність можуть гармоніювати з есте тичною довершеністю. І розумієш, що сучасні позірні пошуки нових форм, нової якості одягу - це усього-навсього наслідок нашої піррової пе ремоги над природою, довкіллям, середовищем буття. Колись народження ноші починалося із живої стебелини льону чи теплого кучерика
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
