Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вдвох з батьком співали при домашній праці, чи готуючи спільно обід, п ам ’ятаю, як друзі милу валися ними, коли вони вдвох танцювали. Немає сьогодні у наших родинах, як казав тато, “співу чих днів”, щораз рідше усміхаються мої друзі... З приємністю я слухала цю привабливу, спокійну жінку. Було очевидним, що вона праг нула комусь безсторонньому розказати сповна про своє життя на чужині. Маємо часом таких гостей у редакції. Прибулі з України жінки- заробітчанки приносять свої - хоч у пізньому віці - перші поетичні спроби, і, часто плачучи, розказують про гірке поневіряння. Ця жінка була якоюсь незвичайною. У мені ж нуртувало одне запитання, яке, зрештою, я і запитала: - А де ви працюєте, пані Оксано? - О, на це питання мені завжди важко відповідати. Мої співрозмовники відразу почи нають жаліти мене, стараються переконати, що ця праця шкідлива для всіх, особливо для жінок. Я працюю у будівельній компанії, яка видаляє азбест з будівельних споруд. Працюю у спе- ціяльній одежі, у масці. Про шкідливість азбесту знаю ще з дому, тут довідалася більше, але працюватиму, доки не повернуся до своїх. Тут пляную бути лише рік. Мої бажання і мета прості: мені потрібно, щоб моя молодша доня, яка любить співати, вчилася музики, старша, яка залюбки малює, мала лекції малювання. Чоловік заці кавив дітей грою в теніс, і вони відвідують платну спортивну школу. Стараюся, щоб родина здорово харчувалася, щоб у майбутньому ми мали фінансову можливість влаштувати дітей на навчання в університеті, вберегти їх від неуцтва. Я хотіла б забезпечити довголіття добро му ангелові мого дому - моїй Матусі. Мені боля че згадувати Батька, якого попри те, що вони обоє з мамою були лікарями, ми не змогли вря тувати, не маючи змоги оплатити дороге ліку вання. Є ще й інші такі, здається прості і неви багливі справи, котрі беззастережно перекону ють мене, що у цей час, власне я повинна захис тити свою родину від лихоліття. Віримо, що воно минеться. Мій чоловік тимчасово покинув працю інженера і справно веде дім, дбайливо виховує дітей, опікується Мамою. Поміняємося місцями, коли я повернуся додому. Нелегко було мені переконати його, такого опікунчого і гордого, відпустити мене замість їхати самому. Родин, у яких на заробітки їде саме жінка, оскільки легше може знайти працю, - пересічна більшість в Україні. Я не уточнюю рідним виду своєї “діяльности” - вони і так журяться, що я, за фахом скрипаль, фізично працюю на будові. Але коли б доглядала дітей чи старшу, немічну особу, мусила б бути тут утричі довше. Мені ж найважче дається саме розлука з рідними. Заслухалася я, і з подивом пізнавала ще одну грань життя у незвичайному світлі. Най більше вразило, коли ця скромна молода жінка сказала, що мусить боронити своїх близьких від лихоліття. Тиждень пізніше з тепла рідних домівок молоді мужчини Америки йшли у полум’я боронити своїх співвітчизників, і коли всі з відчаєм збігали навмання униз - вони, свідомі наслідків, поспішали по хистких сходах уверх. Коли через вікно редакції я з жахом дивилася, як горіли і обвалювалися будинки- символи нашого міста, пригадалися слова Оксани, а у спільній із співпрацівниками спон танній молитві, благаючи захисту у Всевиш нього, я молилася і за Оксан... Ір ен а Ч А Б А Н Закінчення зі стор. 4. Один з чоловіків згірдливо кинув - чому ви, жінки, не створите тільки одну організацію, щоб показати вашу єдність, а не тільки співпрацю між складовими організаціями Ради Жінок України. Відповідь була лапідарно влучна: за вами, панове. Жінки України готові до праці, і вже набридло їм заходити у неплідні дискусії з непоінформованими співбесідниками. Другий день нарад пройшов у заслу- ханню звітів делегатів, а увечері члени Конгресу були запрошені до Національної Опери. На тре тій день Людмила Смоляр пропонувала обгово рення закону про тендерну рівність, одначе більшість присутніх повернулись до обговорен ня активності поодиноких жіночих організацій в різних регіонах України. З ’їзд знову засвідчив потенціял жінок, але наразі знову ж таки тільки потенціял, а не наявну здатність виявити свою політичну силу. Громадська оганізація, одначе, уже є. І є вміння співпрацювати. А це вже багато значить. Чекаємо на дальші успіхи, бо, як зазначувало багато учасниць, без жінок Україна - наче птиця з одним крилом. Не літати їй. А птахам - літати, чи не так? Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
