Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Людмила СМОЛЯР ВОНА ТВОРИЛА ІСТОРІЮ: ПАМ’ЯТІ ЗІНАЇДИ МІРНОЇ (1875-1950) (Закінчення, поч. в ч.ІО, 11) II. НА ЕМІГРАЦІЇ Зінаїда Мірна в еміграції залишилася вірною тим принципам єдности жінок, які були закладені ще в Кам’янці-Подільському, і, як замісниця голови Української Національної Жіночої Ради, активно співпрацювала з крайовими жіночими організаціями, найбільше з Союзом Українок у Львові. Вона з радістю сприйняла звістку про підготовку Українського Жіночого Конгресу у Станіславі (тепер - Івано-Франківськ) і як делегатка підтримувала орієнтацію конгресу як організації всеукраїнської та надпартійної. У 1937 р. Зінаїда Мірна взяла участь у нараді представників українського зорганізованого жіноцтва для об’єднання у Всесвітній Союз Українок (ВСУ), де її обрали секретаркою. Зінаїда Мірна увійшла в нашу історію і як талановита журналістка. Дописувала вона до “Літературно-наукового вістника”, “Жінки”, “Нової хати”, “Жіночої долі”, “Тризуба” та багатьох інших видань. Саме 3. Мірна залишила нам надзвичайно вартісний матеріял з історії жіночого руху Великої України. їй належать дослідження з історії діяльности жінок в Центральній Раді, історії створення Української Національної Ради у Кам’янець-Подільському, діяльности жіночих організацій на еміграції. Сьогодні, в умовах становлення жіночого руху, надзвичайно актуальними залишаються думки Зінаїди Мірної про формування жінок- лідерів. Лідер не той, хто керує, а той, хто веде за собою. Справжніх лідерів жіноцтва виховує сам рух. Побіжний перелік піднятих проблем засвідчує неабиякий науковий талант цієї непересічної жінки, її постійне бажання розширювати своє світобачення. Цю рису характеру Зінаїди Мірної відзначала і Мілена Рудницька: “Вона весь час старалася доповнити свої знання. Відчувалася в ній постійна духовна наполеглива праця”. Сила Зінаїди Мірної була не тільки в її таланті, інтелекті, айв, її характері, який не дозволяв їй пройти повз чуже горе, наболілі суспільні проблеми. її внутрішня самодисципліна, надзвичайна воля, обов’язковість та розуміння ситуації - подиву гідні. Виконуючи таку вагому працю в жіночих товариствах, 3. Мірна водночас активно працювала в загальних українських товариствах на еміграції. Вона була членом Українського Клубу і стала там об’єднуючим центром між різними діячами. А коли 1938 року нагальною стала проблема координації діяльності 35 громадських українських організацій еміграції, 3. Мірна увійшла до Президії Контактного Комітету. Особливу увагу надавала Зінаїда Мірна товариству “Музей Визвольної Боротьби”. Сама вона закликала жінок до збереження національних цінностей. У 1945-1946 pp. через важку недугу голови - професора Дмитра Антоновича - Зінаїда Мірна перебрала головування музеєм на себе. Зінаїда Мірна любила людей, її господа завжди була важливим громадським осередком української еміграції, місцем, де зустрічалися українські діячі для обговорення актуальних національних питань. "Дружина Івана Івановича Мірного, - писала про неї Мілєна Рудницька, - належить до тих рідких, на жаль, у нас жінок, що не тільки цікавляться політичними справами і мають вроджений до того хист, а й мають власні, зовсім оформлені політичні переконання”. Багато людей, що приїздили до Праги на постійно чи тимчасово, відвідували гостинне помешкання Мірних. 3. Мірна вміла прийняти гостей, добре почастувати, зробити й більшу гостину. Серед її гостей були люди різного віку, від старшого професора до молодої студентки, різних політичних угрупувань, хоч сама вона належала до прихильників УНР. 1936 р. видався трагічним для подружжя Мірних. Помер чоловік Зінаїди Василівни і тепер часто можна було її бачити на Ольшанському цвинтарі, у тій частині, де за роки еміграції виросло чимало українських могил. Після смерті чоловіка вона продовжувала так само наполегливо працювати, як і раніше. Тільки в праці й знаходила заспокоєння. Останні роки життя Зінаїди Мірної були важкими. У березні 1939 р. Прагу окупували німці. Український Жіночий Союз було зліквідовано, закрито їдальню, бібліотеку. І все ж праця УЖС в роки війни продовжувалася, хоч, зрозуміло, у зву-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
