Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
були дуже розчаровані, що ми не змогли поїхати, як хотілось, кудись в Карпати, оскільки пе решкодила абсолютна відсутність коштів на поїздку. Однак я намагалася показати їм всі барви нашої української пісні, думи, легенд і переказів. Щодня вони мали нагоду спілкуватись і записувати від ялтинців похилого віку (а більшість з них - членки Союзу Українок) спогади про звичаї і традиції, про радощі і горе, які ми собі не уявляємо без пісні, без гострого перченого слівця. За день такої практики вони дізнавались більше, ніж за тижні гортання сторінок книжок (яких, до речі, в інституті також не вистачає). Для багатьох оповіді деяких стареньких були справжнім одкровенням, на моїх очах виростав міст єднання між поко ліннями, скроплений непрошеними слізьми наших поважних гостей. Може, я і перебільшую, але тільки, думаю, і вас не залишить байдужими одна фраза з замітки до інститутської газети, яку написав про фолкльорну практику студент Дмитро Новохатський: “...ми ніби діткнулися до самого серця українського народу...” Дмитро - моя найбільша гордість. Пере конана, що бути йому науковцем. Починаючи з другого курсу він серйозно вивчає українську літературу, бере участь у конференціях, пише вірші та оповідання. Та хіба назвеш всіх талановитих? На жаль, не вистачає коштів бодай на скромні премії переможцям конкурсу “Кримська плеяда”, а вони заслуговують гідної відзнаки. Ось буквально сьогодні приніс на конкурс свою роботу незнайомий ялтинський юнак, студент-хімік Таврійського національного університету ім. Вернадського. І звернувся до мене з незвичайним проханням: допомогти йому здобути другу освіту, а саме - “українська мова і література”. Ви б почули, яка шляхетна вимова у хлопця, яку йому передала старенька бабуся! Виявляється, він був неодноразовим пере можцем кримських олімпіяд з української мови і літератури. І тепер зрозумів, що саме через мову зможе повніше реалізувати себе, хоч знає: нелегко буде йому, такому нестандартному, серед кримчан, які нерідко так зловороже наставлені до всього українського. Прикро, але це реалії нашого життя. Виплекана з таким трудом українська школа в Ялті і досі знаходиться в дитячому садочку, радіопередачі українською мовою домагаємось уже півроку, у рік ювілею Лесі Українки міська влада не виділяє найменших коштів на ремонт приміщення державного музею Лесі Українки. Нерідко опускаються руки. Але, повернувшись додому, обкладаюсь зібраними фоліантами з української літератури, перевіряю тести і творчі роботи, десь опівночі прасую сукню (отриману в дар з вживаними речами від Союзу Українок Америки - як би я вижила без цієї допомоги?), бо завтра знову до праці. І знову я зайду в авдиторію, і знову скажу синім і чорним, голубим і карим юним очам - “Доброго ранку...” а подумки додам: “...мої спадкоємці”. Світлана КОЧЕРГА НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2001 7 За комп’ютером Дмитро Новохацький. Фолкльорна практика, у центрі Параскева Романішин.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
