Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
столичного населення становив майже півтори тисячі - мається на увазі різниця між кількістю померлих і народжених ( кількість прибульців, що стали киянами, до уваги не береться). А за попередніми даними, 2000 року новонароджених киян побільшало на кілька сотень - цього ж, 2001 року, їх народиться, як передбачається, близько 20 тисяч. Погодьтеся, це добрий по казник, якщо зважати на те, що ще 1996-го в Києві народилося майже удвічі менше дітей, ніж на початку 90-х років. Добре вже те, що київська держадмі ністрація усвідомлює свою відповідальність за рівень життя. Приміром передбачається, що ма терям, які доглядають дитину-інваліда, замість усталеної досі дотації буде виплачуватися заро бітна плата, а в трудовій книжці буде відпо відний запис для нарахування робочого стажу. У Києві проживає 21-23 тисячі матерів- одиначок - і ця цифра має тенденцію до зростання. Кожна з них дістає від держави щомісяця на кожну дитину аж по... 7 гривень 40 копійок, а від міської мерії - по 10 гривень. Остання, “міська” допомога киянкам, які виховують дітей без чоловіків, з 2001 року становитиме 15 гривень. Звичайно, в масштабах міста - це солідна сума із міського бюджету: приблизно чотири з половиною мільйона гривень. Але для порівняння все ж скажемо: місячний проїздний квиток на метрополітен (для дорослих) коштує 25 гривень, літровий пакет соку - більше трьох гривень. Іншими словами, на цю “допомогу” мати-одиначка може купити на місяць лише приблизно 10 літрів молока або чотири літри соку - про одяг натомість й не йдеться, то досить поважні суми. Такі матеріяльні проблеми “тягнуть” за собою проблеми інші, які виходять за кордони незалежної України. Приміром, за повідом ленням преси, сто тисяч українок працює за кордоном у секс-бізнесі. Воно й не дивно, адже тільки торік при перевірці трьохсот фірм, причетних до працевлаштування за кордоном, виявлено 80 правопорушень, а 14 з них було позбавлено ліцензій на цей вид діяльности. Нещодавно в Києві відбулася презен тація проекту ТАСІС “Боротьба з торгівлею жінками в Україні”, організована Міжнародною організацією міграції (МОМ) спільно з укра їнськими органами влади. Як інформує МОМ, за останні десять років близько 400 тисяч українок виїхало за кордон, шукаючи за шматком хліба, і майже чверть з них потрапила в сексуальне рабство. Ось лише один показовий факт, якими нині ряснить вітзичняна преса. У м. Хмельниць кому заарештовано громадянина Ш., який вер бував до Об’єднаних Арабських Еміратів (до того ж за фальшивими паспортами) нібито на роботу у готельному бізнесі вродливих дівчат і жінок віком до 30 років, які потім потрапляли до домів розпусти і змушені були виплачувати борги. Кількість встановлених уже жертв перевищує десяток. І таких прикладів в українському житті - безліч. Новим проектом передбачаються насам перед запобіжні заходи, спрямовані на те, щоб інформація про серйозність цієї проблеми була доступна нашим співвітчизницям. Це, зокрема, випуск і поширення плакатів і брошур про те, наскільки небезпечним може бути виїзд за кордон на роботу, поширення просвітницької інформації через заклади освіти, а також робота “гарячої лінії”, за якою можна отримати опе ративну інформацію про умови праці за кор доном. Це, так би мовити, запобіжні заходи. Коли ж вони не спрацьовують, на допомогу мусить прийти судочинство. Для цього перед бачається переглянути українське законодавство заради його поліпшення, а також посилити дієвість та відповідальність правоохоронних та судових органів. Надзвичайно важливою залишається проблема повернення жертв сексуального на- сильництва до нормального життя на батьків щині, яка включає в себе як психологічні аспек ти, так і можливість працевлаштування. Тут у пригоді може стати мережа юридичних, ме дичних та психологічних консультативних зак ладів. Кожна з названих тут проблем потребує окремої широкої розмови, а всі сукупно вони дають уявлення про те, в яких скрутних умовах українська жінка опинилася сьогодні. ‘НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2001
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
