Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
столичного населення становив майже півтори тисячі - мається на увазі різниця між кількістю померлих і народжених ( кількість прибульців, що стали киянами, до уваги не береться). А за попередніми даними, 2000 року новонароджених киян побільшало на кілька сотень - цього ж, 2001 року, їх народиться, як передбачається, близько 20 тисяч. Погодьтеся, це добрий по казник, якщо зважати на те, що ще 1996-го в Києві народилося майже удвічі менше дітей, ніж на початку 90-х років. Добре вже те, що київська держадмі ністрація усвідомлює свою відповідальність за рівень життя. Приміром передбачається, що ма терям, які доглядають дитину-інваліда, замість усталеної досі дотації буде виплачуватися заро бітна плата, а в трудовій книжці буде відпо відний запис для нарахування робочого стажу. У Києві проживає 21-23 тисячі матерів- одиначок - і ця цифра має тенденцію до зростання. Кожна з них дістає від держави щомісяця на кожну дитину аж по... 7 гривень 40 копійок, а від міської мерії - по 10 гривень. Остання, “міська” допомога киянкам, які виховують дітей без чоловіків, з 2001 року становитиме 15 гривень. Звичайно, в масштабах міста - це солідна сума із міського бюджету: приблизно чотири з половиною мільйона гривень. Але для порівняння все ж скажемо: місячний проїздний квиток на метрополітен (для дорослих) коштує 25 гривень, літровий пакет соку - більше трьох гривень. Іншими словами, на цю “допомогу” мати-одиначка може купити на місяць лише приблизно 10 літрів молока або чотири літри соку - про одяг натомість й не йдеться, то досить поважні суми. Такі матеріяльні проблеми “тягнуть” за собою проблеми інші, які виходять за кордони незалежної України. Приміром, за повідом ленням преси, сто тисяч українок працює за кордоном у секс-бізнесі. Воно й не дивно, адже тільки торік при перевірці трьохсот фірм, причетних до працевлаштування за кордоном, виявлено 80 правопорушень, а 14 з них було позбавлено ліцензій на цей вид діяльности. Нещодавно в Києві відбулася презен тація проекту ТАСІС “Боротьба з торгівлею жінками в Україні”, організована Міжнародною організацією міграції (МОМ) спільно з укра їнськими органами влади. Як інформує МОМ, за останні десять років близько 400 тисяч українок виїхало за кордон, шукаючи за шматком хліба, і майже чверть з них потрапила в сексуальне рабство. Ось лише один показовий факт, якими нині ряснить вітзичняна преса. У м. Хмельниць кому заарештовано громадянина Ш., який вер бував до Об’єднаних Арабських Еміратів (до того ж за фальшивими паспортами) нібито на роботу у готельному бізнесі вродливих дівчат і жінок віком до 30 років, які потім потрапляли до домів розпусти і змушені були виплачувати борги. Кількість встановлених уже жертв перевищує десяток. І таких прикладів в українському житті - безліч. Новим проектом передбачаються насам перед запобіжні заходи, спрямовані на те, щоб інформація про серйозність цієї проблеми була доступна нашим співвітчизницям. Це, зокрема, випуск і поширення плакатів і брошур про те, наскільки небезпечним може бути виїзд за кордон на роботу, поширення просвітницької інформації через заклади освіти, а також робота “гарячої лінії”, за якою можна отримати опе ративну інформацію про умови праці за кор доном. Це, так би мовити, запобіжні заходи. Коли ж вони не спрацьовують, на допомогу мусить прийти судочинство. Для цього перед бачається переглянути українське законодавство заради його поліпшення, а також посилити дієвість та відповідальність правоохоронних та судових органів. Надзвичайно важливою залишається проблема повернення жертв сексуального на- сильництва до нормального життя на батьків щині, яка включає в себе як психологічні аспек ти, так і можливість працевлаштування. Тут у пригоді може стати мережа юридичних, ме дичних та психологічних консультативних зак ладів. Кожна з названих тут проблем потребує окремої широкої розмови, а всі сукупно вони дають уявлення про те, в яких скрутних умовах українська жінка опинилася сьогодні. ‘НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2001
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
