Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ровського, улюбленця бабусі-ігумені, відправили на службу при дядькові - гетьманові Мазепі. Маємо свідчення, що в 1700 році Уляна Война- ровська померла у монастирі. З сином Марія-Магдалена зоставалася у постійному зв”язку: писала листи й бачилася з ним під час його прибування до Києва. Такі відвідини зафіксував у своєму щоденнику П. Гордон. Від 6 липня 1690 він записав: "Цього дня отримано з України вістку, що Гетьман Іван Мазепа по своєму від’їзді з Москви подався до Києва, щоб навістити святі місця й відвідати свою маму, ігуменю жіночого монастиря на Печерську". Мазепина мати, навіть бувши черницею, мала вплив на політику свого високопоставленого сина, і, зрештою, на державну політику. Надзвичайно цікаві сторінки розкривають ся з історичних відомостей. Дві, але вельми яскраві події можуть служити доказом цього. Перша подія стосується 90-их років XVIII століття. У 1691 році, коли Мазепа вже задумував розірвати стосунки з Москвою, стали ходити всякі невиразні чутки і в Київі з’явився „пашквіль" (донос) на Мазепу про те, що Мазепа зраджує Москву. Це була писана листівка, що випадково потрапила до рук ігумені Флоровського монастиря. Ця ігуменя передала „пашквіль" матері Мазепи - ігумені Печерського монастиря, а мати повідомила про нього синові та розпочала розслідування, де взявся “пашквіль”, хто саме його добув і яким чином. Подалася ігуменя Марія-Магдалена до Флоровського монастиря і там їй сказали, що той „пашквіль" знайшла у Києві, біля двора воєводи київського (що перебував вже на московській службі), одна черниця, яка прийшла з волинського краю, (був тоді ще під владою польською), з монастиря Полонського. Марія-Магдалена післала тоді в Полонне свою прибічницю черницю Ліп- ницьку, щоб вона з’ясувала у Полонському монас тирі щось більше, про те, де і як знайшла вона „пашквіль". Однак Полонська черниця Ліпницькій нічого не захотіла говорити більше того, що переказано було у Флоровському монастирі. Од нак, дякуючи цій справі з „пашквілем", що став відомий Мазепі через двох ігумень, гетьман став обережнішим у справі з Москвою. Друга подія з участю ігумені Марії- Магдалени була ще важливіша. 1707 p., за два роки до полтавських подій, Мазепа перебував восени в Києві - цар Петро наказав наглядати йому за будуванням твердині київської, що зводилась на Печерську. Робота була дуже тяжка: ледве звели козаки один великий вал, як інженер звелів буду вати другий. Нарікали козаки, гнівався й Мазепа, але треба було слухати. Опріч того надходили від усієї козацької старшини сумні звістки, що московські урядовці, - воєводи й їх підручні, - поводяться в краю як старші, керують по-своєму, не зважаючи на уряд козацький, а на своє військо беруть великі податки, зневажають поспільство, ображають людей. Гетьман був ображений і особисто: цар Петро став надсилати накази, військові й інші, просто своєму воєводі в Києві, минаючи гетьмана. Нехтувалась і влада полковників та меншої ко зацької старшини. Бентежилася старшина та нарі кала на своїх зборах. Невдоволення зростало і се ред духовенства, яке теж втрачало свою незалеж ність. У цій ситуації і при такому відношення царя, Мазепа задумався більше, шукаючи виходу з того стану. Таємні переговори його з королем швед ським Карлом почастішали. З королем польським Станіславом Лещинським єднала Мазепу з 1705 року волинська пані Дольська. Восени 1707-го року, коли гетьман жив у Києві будуючи твер диню, шведський король разом з королем поль ським провели у Саксонії наради про похід на Україну та про спілку з Мазепою. Польський король написав у тій справі листа до Мазепи, підмовляючи його прилучитися рішуче до спілки, повстати проти московського царя. Того листа переслала Мазепі пані Дольська, написавши лист і від себе. Надзвичайно цікаві деталі цієї події відтворюються з розповіді Орлика, Мазепиного писаря: Мазепа сидів у своєму київському покої з Орликом при перегляді урядових паперів. Не хотілося гетьманові читати їх самому через хво робу очей. Просив, щоб читав листи Орлик. Писар розкрив пакет від Дольської, побачив там і лист від польського короля, заглянув у той лист і, може, найголовніше схопив очима. Отже, лист від Дольської прочитав уголос, а далі сказав: „ось є лист і від польського короля, - тільки се вже, може, пан гетьман сам прочита, бо, може, тут пишеться що-небудь про особливо поважні речі". Гетьман прочитав і, міркуючи, що Орлик теж уже знає головний зміст листа, сказав: ”Я не зважився говорити тобі давніше про ту змову, але як уже доля судила тобі випадком довідатися про це, то знай, що така й така єсть думка...” Орлик став доводити Мазепі, що “діло, затіване з королем шведським та польським проти московського царя, дуже відважне і пан гетьман на лихо грає, - може, й на велике лихо... Добре, як справу буде виграно, а як ні? Що буде тоді? Тоді й сам гетьман загине і “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2000 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
