Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
добре свідома в писанні. З давнього козацько- шляхетського роду був і її чоловік - Адам Степан Мазепа. Ще з XVI століття, 1572 року зберігся історичний документ про те, що польський король Сігізмунд-Август затвердив за прадідом Івана Мазепи, Михайлом Мазепою, хутір Мазепинці з землею по річці Кам’янці. Хутір той, недалеко від містечка Білої Церкви на Київщині, розрісся згодом у велике село. З історичного документу 1616-го року видно, що там жив і дід гетьмановий Микола Мазепа. Син Миколи, батько гетьмана Івана Мазепа, в акті 1659 року за своїм становищем зветься шляхтичем, а в акті 1662 року він був отаманом Білоцерківським. Не зважаючи на те, що Мазепи служили у польському війську і навіть при досить високому уряді, вони залишилися козаками, не переходили в шляхтичів-поляків і віри православної не кидали - як то сталося з багатьма нашими визначними особами XVI й XVII століття. Після одруження, на хуторі Мазепинці мо лода пара і зажила. Практично не збереглося жод них документів про їх життя там, за винятком того, що подружжя мало двох дітей - сина Івана та доньку Уляну. Марія Магдалена дала своїм дітям хороше християнське виховання. Вона розуміла вагу освіти і тому підтримувала прагнення до неї у своїх дітях. Вміла поставити дім і під її рукою син дістав товариську огладу. Молодого Івана Мазепу віддали вчитися в Київську Духовну Академію, а згодом, для більшого „цвічення в науках", відправили за кордон. Сестра Івана Мазепи вийшла заміж за пана Обідовського, потім, повдовівши, одружилася з Войнаровським. В цьому останньому шлюбі мала сина Андрія та доньку Марту. Марія - мати Мазепина, брала значну участь у громадських справах і взагалі в тодішній політиці краю. “В тому - як зазначала Олена Пчілка - нема нічого дивного, бо взагалі укра їнське жіноцтво жило життям вільнішим і шир шим, ніж жило жіноцтво в Московщині - де жінку чи матір вважали за „бабу глупую" і держали в рабстві зачиненою в теремі на „бабській" половині, що сповнена була лише темряви, невігластва, забобонів та всяких запічних підкопів. Жінки українки грали далеко значнішу ролю - не тільки приймаючи вільну участь в товариському життю, а й виступаючи діячками на полі просвітному й громадському” (Рідний край. - 1912. - No7. - С.4.). Повдовівши та зоставшись сама, коли син пішов по широкому службовому шляху, а дочка вдруге вийшла заміж, Марія Мазепа вступила в монастир. Це було свідченням її великої духовної сили, бо син Іван був тоді вже гетьманом і коли б над Марією мали силу лише гордощі та життєві пишноти, то могла б гетьманова мати зажити великої шани й роскошів. Але знаходить вона спокій своїй душі в тому, щоб віддати життя служінню Богові. До того ж вірність своїй вірі, ревне служіння їй, дбання про церкви і монастирі, було у ті часи свого роду громадським обов’язком. Це були жертви не тільки „для спасіння душі", але й для своєї народності, для скарбу духовного свого рідного краю. Марія Мазепа вступила до Печерського жіночого монастиря при церкві Вознесіння на Печерську, неподалік від Києво-Печерського чоло вічого монастиря, що діяв при Лаврі. У тому мо настирі, заснованому біля 1566 p., жили переважно вдовиці й дівчата з шляхетських старшинських та священичих родів. При ньому була також дівоча школа. Звертаючись до історії Печерсько-Воз- несенського монастиря, варто звернути увагу, що не слід змішувати жіночого монастиря Печер ського з жіночим монастирем на Подолі, при церкві святого Флора. Флоровський монастир, перебудований у XVII-му столітті з чоловічого на жіночий, існував осібно і обидва ці монастирі були між собою у близьких зв'язках. Вступивши в Печерський монастир і прийнявши тоді ім’я Магдалени, Марія з часом стала ігуменею. Відбулося це мабуть після 1687 року, коли її син Іван був уже гетьманом. Це також є доказом здібностей та поваги, що здобула Марія серед черниць. Своєму монастиреві вона дарувала не тільки дорогі церковні речі, але й цілі маєтності: власне, гетьман Мазепа затвердив кілька маєтнос- тей на Печерський жіночий монастир: у печерській околиці („Тодосіївку" й інші), а деякі й за Дніпром (біля села Вишеньки). Марія збудувала на власні кошти кам’яну церкву й устаткувала її необхід ними предметами. Цю будову було викінчено у 1705 p., але з наказу московської влади церкву знищили у 1798 році. Жертвувала Марія-Магда- лена й на інші церкви та монастирі. У Печерській Лаврі зберігався подарований нею “воздух”, зроблений із червоного оксамиту, з зображенням Спасителя у гробі. Краєм його була лиштва з зеленого оксамиту із зображеннями святих. Ставши черницею, Марія-Магдалена не поривала зв’язків зі своєю сім’єю. Біля 1695 року до неї, через духовну незгоду в останньому шлюбі, прибула й донька Уляна. За свідченнями історич них документів її чоловік Войнаровський був ка толик, а вона залишилася православною, отже з того в сім’ї виходили протиріччя. Уляна перебра лася до матері в Печерський монастир з маленькою донькою Мартою, а єдиного сина Андрія Война- 2 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2000 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
