Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
добре свідома в писанні. З давнього козацько- шляхетського роду був і її чоловік - Адам Степан Мазепа. Ще з XVI століття, 1572 року зберігся історичний документ про те, що польський король Сігізмунд-Август затвердив за прадідом Івана Мазепи, Михайлом Мазепою, хутір Мазепинці з землею по річці Кам’янці. Хутір той, недалеко від містечка Білої Церкви на Київщині, розрісся згодом у велике село. З історичного документу 1616-го року видно, що там жив і дід гетьмановий Микола Мазепа. Син Миколи, батько гетьмана Івана Мазепа, в акті 1659 року за своїм становищем зветься шляхтичем, а в акті 1662 року він був отаманом Білоцерківським. Не зважаючи на те, що Мазепи служили у польському війську і навіть при досить високому уряді, вони залишилися козаками, не переходили в шляхтичів-поляків і віри православної не кидали - як то сталося з багатьма нашими визначними особами XVI й XVII століття. Після одруження, на хуторі Мазепинці мо лода пара і зажила. Практично не збереглося жод них документів про їх життя там, за винятком того, що подружжя мало двох дітей - сина Івана та доньку Уляну. Марія Магдалена дала своїм дітям хороше християнське виховання. Вона розуміла вагу освіти і тому підтримувала прагнення до неї у своїх дітях. Вміла поставити дім і під її рукою син дістав товариську огладу. Молодого Івана Мазепу віддали вчитися в Київську Духовну Академію, а згодом, для більшого „цвічення в науках", відправили за кордон. Сестра Івана Мазепи вийшла заміж за пана Обідовського, потім, повдовівши, одружилася з Войнаровським. В цьому останньому шлюбі мала сина Андрія та доньку Марту. Марія - мати Мазепина, брала значну участь у громадських справах і взагалі в тодішній політиці краю. “В тому - як зазначала Олена Пчілка - нема нічого дивного, бо взагалі укра їнське жіноцтво жило життям вільнішим і шир шим, ніж жило жіноцтво в Московщині - де жінку чи матір вважали за „бабу глупую" і держали в рабстві зачиненою в теремі на „бабській" половині, що сповнена була лише темряви, невігластва, забобонів та всяких запічних підкопів. Жінки українки грали далеко значнішу ролю - не тільки приймаючи вільну участь в товариському життю, а й виступаючи діячками на полі просвітному й громадському” (Рідний край. - 1912. - No7. - С.4.). Повдовівши та зоставшись сама, коли син пішов по широкому службовому шляху, а дочка вдруге вийшла заміж, Марія Мазепа вступила в монастир. Це було свідченням її великої духовної сили, бо син Іван був тоді вже гетьманом і коли б над Марією мали силу лише гордощі та життєві пишноти, то могла б гетьманова мати зажити великої шани й роскошів. Але знаходить вона спокій своїй душі в тому, щоб віддати життя служінню Богові. До того ж вірність своїй вірі, ревне служіння їй, дбання про церкви і монастирі, було у ті часи свого роду громадським обов’язком. Це були жертви не тільки „для спасіння душі", але й для своєї народності, для скарбу духовного свого рідного краю. Марія Мазепа вступила до Печерського жіночого монастиря при церкві Вознесіння на Печерську, неподалік від Києво-Печерського чоло вічого монастиря, що діяв при Лаврі. У тому мо настирі, заснованому біля 1566 p., жили переважно вдовиці й дівчата з шляхетських старшинських та священичих родів. При ньому була також дівоча школа. Звертаючись до історії Печерсько-Воз- несенського монастиря, варто звернути увагу, що не слід змішувати жіночого монастиря Печер ського з жіночим монастирем на Подолі, при церкві святого Флора. Флоровський монастир, перебудований у XVII-му столітті з чоловічого на жіночий, існував осібно і обидва ці монастирі були між собою у близьких зв'язках. Вступивши в Печерський монастир і прийнявши тоді ім’я Магдалени, Марія з часом стала ігуменею. Відбулося це мабуть після 1687 року, коли її син Іван був уже гетьманом. Це також є доказом здібностей та поваги, що здобула Марія серед черниць. Своєму монастиреві вона дарувала не тільки дорогі церковні речі, але й цілі маєтності: власне, гетьман Мазепа затвердив кілька маєтнос- тей на Печерський жіночий монастир: у печерській околиці („Тодосіївку" й інші), а деякі й за Дніпром (біля села Вишеньки). Марія збудувала на власні кошти кам’яну церкву й устаткувала її необхід ними предметами. Цю будову було викінчено у 1705 p., але з наказу московської влади церкву знищили у 1798 році. Жертвувала Марія-Магда- лена й на інші церкви та монастирі. У Печерській Лаврі зберігався подарований нею “воздух”, зроблений із червоного оксамиту, з зображенням Спасителя у гробі. Краєм його була лиштва з зеленого оксамиту із зображеннями святих. Ставши черницею, Марія-Магдалена не поривала зв’язків зі своєю сім’єю. Біля 1695 року до неї, через духовну незгоду в останньому шлюбі, прибула й донька Уляна. За свідченнями історич них документів її чоловік Войнаровський був ка толик, а вона залишилася православною, отже з того в сім’ї виходили протиріччя. Уляна перебра лася до матері в Печерський монастир з маленькою донькою Мартою, а єдиного сина Андрія Война- 2 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2000 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
