Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Як в нації вождя нема, Тоді вожді її поети. Є. Маланкж Протягом останнього півтори сторіччя ук раїнська література, і оригінальна, і перекладна, посіла чільне місце в українській культурі, здобула всесвітнє визнання і значною мірою сприяла формуванню національної свідомости українців. Професор К. О. Меннінґ, відомий американський дослідник української літератури, слушно писав: “Я переконаний, що немає іншої літератури в світі, більше відданої простим людям, що зображає із більшим співчуттям їхні змагання, труднощі та досягнення, ніж українська література. Якщо взагалі є в світі література, віддана простій людині, то це українська література” (Manning С. А. Ukrainian literature: Studies of leading authors. - Jersey City, N.J., 1944.—Стор. 6). Оскільки історія розпорядилася так жор стоко, що українська мова і література — головні чинники формування нації в умовах бездержавнос- ти — майже ніколи не мали нормальних умов для свого розвитку, перекладна література у нашому культурному житті, починаючи від княжої доби, ві дігравала надзвичайно важливу ролю і як вихов ний засіб, і як засіб самовиразу нації, і як засіб роз витку української мови, збагачення її поетичного вислову. Слушно писав один з найвидатніших ук раїнських перекладачів XIX сторіччя М. Стариць- кий у “Заспіві” до власного перекладу Байронової поеми “Mazeppa”: ...Британця пісню голосну Я переклав на рідну мову, Щоб неокриленому слову Добути силу чарівну. (М. П. Старицький. Поезії, 1861-1904. — К., 1904. - Стор. 319). “... Передача чужомовної поезії, поезії різних віків і народів рідною мовою збагачує душу цілої нації, присвоюючи їй такі форми і вирази чуття, яких вона не мала досі, будуючи золотий міст зрозуміння та спочування між нами і далекими людьми, давніми поколіннями”, — стверджував І. Франко в 1899 р. у передмові до збірки “Поеми” (І. Я. Франко. Зібр. творів: У 50 т. — К., 1976. — Т. 5. —Стор. 7). У перших рядках найвагомішої перекла- дознавчої студії І. Франка “Каменярі. Український текст і польський переклад. Дещо про штуку пере кладання” 1911 р. знаходимо: “Добрі переклади важних і впливових творів чужих літератур у кож ного культурного народу, починаючи від старинних римлян, належали до підвалин власного письмен- ства” (І. Я. Франко. Зібр. творів: У 50 т. — К., 1983. — Т. 39. — Стор.7). Подвижницьке ставлення до перекладац- тва було властиве переважній більшості україн ських письменників минулого. Вони були просві тителями свого народу та борцями за його кращу долю, і своїм знаряддям, поряд з оригінальною творчістю, часто обирали переклад, що був для них водночас ефективним засобом підвищити власну майстерність. Доля була жорстока до наших перекла дачів, зокрема в двадцятому віці. Скільки було серед них — поляглих, разстріляних, замучених, засланих! їх постійно звинувачували в “закоханості в буржуазні літератури”, їх розпинали за недоз- волену активізацію мовних засобів, що знайшли прихисток у давніх словниках та збереглися в устах народу, — мовляв, це відхід від сучасної літературної норми. “Перекладна література на Україні має таку саму драматичну історію, що й лі тература оригінальна, тільки вдвоє драматичнішу. Усі нагінки на мову, на письменство незмірно тяж чим обухом спадали на переклад”,— слушно писав Р. Доценко (Доценко Р. Під знаком Миколи Лукаша //Україна. — 1988. — ч. 50. — Обкл.). Історію українського художнього перекла ду ще не осмислено, не досліджено, не випрацьо- вано навіть методології її дослідження, а, тим са мим, не написано ще історії української літератури. У 1997 р. професор Іллінойського університету в Урбані — Шампейні (США) М. Фрідберґ опублікував дуже вартісну книжку, присвячену історії російського художнього перекладу (М. Friedberg. Literary translation in Russia: A cultural history. - University Park, PA, 1997. - 224 pp.). Отакого дослі дження давно уже заслуговує український худож ній переклад. Слова з автобіографії Т. Шевченка “Історія мого життя — це частина історії моєї Вітчизни” за- Hryhoriy Kochur.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
