Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Як в нації вождя нема, Тоді вожді її поети. Є. Маланкж Протягом останнього півтори сторіччя ук раїнська література, і оригінальна, і перекладна, посіла чільне місце в українській культурі, здобула всесвітнє визнання і значною мірою сприяла формуванню національної свідомости українців. Професор К. О. Меннінґ, відомий американський дослідник української літератури, слушно писав: “Я переконаний, що немає іншої літератури в світі, більше відданої простим людям, що зображає із більшим співчуттям їхні змагання, труднощі та досягнення, ніж українська література. Якщо взагалі є в світі література, віддана простій людині, то це українська література” (Manning С. А. Ukrainian literature: Studies of leading authors. - Jersey City, N.J., 1944.—Стор. 6). Оскільки історія розпорядилася так жор стоко, що українська мова і література — головні чинники формування нації в умовах бездержавнос- ти — майже ніколи не мали нормальних умов для свого розвитку, перекладна література у нашому культурному житті, починаючи від княжої доби, ві дігравала надзвичайно важливу ролю і як вихов ний засіб, і як засіб самовиразу нації, і як засіб роз витку української мови, збагачення її поетичного вислову. Слушно писав один з найвидатніших ук раїнських перекладачів XIX сторіччя М. Стариць- кий у “Заспіві” до власного перекладу Байронової поеми “Mazeppa”: ...Британця пісню голосну Я переклав на рідну мову, Щоб неокриленому слову Добути силу чарівну. (М. П. Старицький. Поезії, 1861-1904. — К., 1904. - Стор. 319). “... Передача чужомовної поезії, поезії різних віків і народів рідною мовою збагачує душу цілої нації, присвоюючи їй такі форми і вирази чуття, яких вона не мала досі, будуючи золотий міст зрозуміння та спочування між нами і далекими людьми, давніми поколіннями”, — стверджував І. Франко в 1899 р. у передмові до збірки “Поеми” (І. Я. Франко. Зібр. творів: У 50 т. — К., 1976. — Т. 5. —Стор. 7). У перших рядках найвагомішої перекла- дознавчої студії І. Франка “Каменярі. Український текст і польський переклад. Дещо про штуку пере кладання” 1911 р. знаходимо: “Добрі переклади важних і впливових творів чужих літератур у кож ного культурного народу, починаючи від старинних римлян, належали до підвалин власного письмен- ства” (І. Я. Франко. Зібр. творів: У 50 т. — К., 1983. — Т. 39. — Стор.7). Подвижницьке ставлення до перекладац- тва було властиве переважній більшості україн ських письменників минулого. Вони були просві тителями свого народу та борцями за його кращу долю, і своїм знаряддям, поряд з оригінальною творчістю, часто обирали переклад, що був для них водночас ефективним засобом підвищити власну майстерність. Доля була жорстока до наших перекла дачів, зокрема в двадцятому віці. Скільки було серед них — поляглих, разстріляних, замучених, засланих! їх постійно звинувачували в “закоханості в буржуазні літератури”, їх розпинали за недоз- волену активізацію мовних засобів, що знайшли прихисток у давніх словниках та збереглися в устах народу, — мовляв, це відхід від сучасної літературної норми. “Перекладна література на Україні має таку саму драматичну історію, що й лі тература оригінальна, тільки вдвоє драматичнішу. Усі нагінки на мову, на письменство незмірно тяж чим обухом спадали на переклад”,— слушно писав Р. Доценко (Доценко Р. Під знаком Миколи Лукаша //Україна. — 1988. — ч. 50. — Обкл.). Історію українського художнього перекла ду ще не осмислено, не досліджено, не випрацьо- вано навіть методології її дослідження, а, тим са мим, не написано ще історії української літератури. У 1997 р. професор Іллінойського університету в Урбані — Шампейні (США) М. Фрідберґ опублікував дуже вартісну книжку, присвячену історії російського художнього перекладу (М. Friedberg. Literary translation in Russia: A cultural history. - University Park, PA, 1997. - 224 pp.). Отакого дослі дження давно уже заслуговує український худож ній переклад. Слова з автобіографії Т. Шевченка “Історія мого життя — це частина історії моєї Вітчизни” за- Hryhoriy Kochur.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
