Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
— була зручна причина до того, щоб розпочати війну і він з військом своїм та татарами став під Ладижином, а Тиміш зі своїми перейшов через Буг вище того місця, де стояли поляки. 29-го травня 1653 року козаки і татари напали на поляків. Ті кинулися за ними навздогінці, а козаки тікали усе далі. Це робилося навмисне, щоб поляки відійшли далі від свого табору. Тим часом Тиміш зі своїми козаками кинувся на табір іззаду. Поляків взяв страх, - вони надумали тікати. Другого дня Калиновський, відчуваючи, що військо зовсім не хоче слухати його, а навіть хоче його самого віддати татарам або Хмельницькому, повернув свою артилерію на своїх і почав стріляти на тих, що тікали. Тут враз зайнялися скирти сіна, що стояли серед табору польського, переполох зробився ще більший, а тут ще з-за гори з’явилися козаки. Страшенна січа почалася. Трохи не все військо польске загинуло або потопилося у річці, самого Калиновського було вбито. Ось, так батізьким погромом закінчилося це ориґінальне сватання 1652 року і Тиміш з’явився на молдавському кордоні. Слід було скоритися -- і Лупул уже сам просив прискорити весілля, аби лиш позбавитися татар і не пустити козаків до Молдавії. Урочистості відбулися через десять тижнів після батізької битви. Польський історик А. Ролле детально описує церемонію весілля. Під час урочистостей молдавський господар намагався похизуватися розкішшю - “їхав, як монарх”. Поїзд Тимоша був значно скромнішим. Слідом за почтом рухались 3000 озброєних козаків, два ридвани, візок із казною і чотириста простих візків, у яких везли соболів “для торгівлі”. Полковники в польських кунтушах їхали на чудових скакунах, далі військові музики і придворний оркестр у складі органіста, трьох скрипалів, флейтиста й сурмача зводили польські танки. За почтом їхали кілька повозів з жіноцтвом і козацькими свахами, родичками Хмельницьких, далі вози й мажі з жіночими строями, подарунками і різними ужитками. Сам гетьман не приїхав на весілля, - він залишився в Україні, мачуха, сестри, зяті так само не з’явилися. Отож серед свах у поїзді Тимоша не було дружин вельможних козаків, приїхали здебільшого жінки простого роду. Із старшини в документах згаду ється Іван Виговський і Павло Тетеря - інші не відігравали помітної ролі у війську. Виговського і Тетерю не без підстав вважали в Чигирині людьми освіченими; вони не цуралися західної цивілізації, обидва чудово говорили польською, знали латину. Тому писар повсякчас заступав нареченого і від його імені виголошував привітання і відповідав на такі ж промови. Прибулих гостей розвели на постій: козаць кі загони стали валкою “під виноградом” на околиці столиці, а для свах віддані були зручні оселі. 31 серпня молодих вінчали у Яссах, мішаючи українські весільні звичаї з волошськими. Весільні урочистості тривали тиждень (від ЗО серпня до 6 вересня). Гетьман був задоволений одруженням сина - все ж таки це він досяг, і перший вдалий крок мав для нього велике значення. Резиденцією для молодого подружжя він визначив Суботів, розбудував дім, оточив його подвійним валом, прикрасив із середини. Здобуте Тимошем у Молдавії пішло на церкву святого Михайла, яка стояла неподалік двору на ринку і перебувала під зверхністю гетьманського сина. З нетерпінням очікував Богдан на приїзд молодих, радісно привітав їх, задоволений тим, що придбав спільників і друзів з одного боку, хана з ордою - свата господаря з молдаванами, з друго го. Урочистий прийом готували заздалегідь: намірялися вийти навстріч поїзду разом козаки з татарами, але хан, здається, не дотримав слова, тому що гетьман зустрічав молодих тільки в супроводі родичів і старшини, розмістив їх у себе в Чигирині й лише наприкінці вересня відпустив із Суботова. Сумнівно, щоб Тиміш насправді уподобав Розанду, адже зовсім не знав майбутньої" наре ченої. Надзвичайно швидко Тиміш дав знати моло дій, що одружився з розрахунку. Він сподівався, що Лупул озолотить його, але помилився: 2000 таларів і 2000 червоних золотих, -- втім, разом з багатим посагом, -- дрібниця, по суті; навіть подарунки почтові могли б бути щедрішими. Так, наприклад, Виговський, найбільш наближений до гетьмана з можновладних, одержав 10 ліктів оксамитів, 20 ліктів єдвабу, рисячу шубу і 300 левків. Дарунки іншим були значно скромнішими. Були й інші причини для невдоволення. Тиміш дорікав молодій дружині за те, що вона двічі була в сералі, за ставлення до великого візиря, з милості якого сподівалася здобути свободу. Але батько Хмельницький, для котрого це дуже важ ливо, всіляко намагався схилити сина до кращого відношення з дружиною. За таких умов, зрозуміло, не могло бути й мови про якийсь вплив Розанди при чигиринському дворі, навіть при сприянні тестя; та й часу не вис тачало для такого впливу, бо Тиміш негайно взяв ся за здійснення своїх намірів. Під приводом загро зи чуми, що лютувала в Україні наприкінці 1652 ро ку, він випросив дозвіл з’явитись у Ясси, розв’язав війну з Валахією, а через сім місяців після весілля (6 квітня 1653 року) Лупулова столиця була вже в руках супротивника Степана Жирного, - сам господар з родиною мусів рятуватися утечею, а Тиміш пішов в Молдавію, щоб підтримати тестя. У цей час Розанда з мачухою і неповнолітнім братом знайшли гостинний притулок за неприступними
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
