Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
— була зручна причина до того, щоб розпочати війну і він з військом своїм та татарами став під Ладижином, а Тиміш зі своїми перейшов через Буг вище того місця, де стояли поляки. 29-го травня 1653 року козаки і татари напали на поляків. Ті кинулися за ними навздогінці, а козаки тікали усе далі. Це робилося навмисне, щоб поляки відійшли далі від свого табору. Тим часом Тиміш зі своїми козаками кинувся на табір іззаду. Поляків взяв страх, - вони надумали тікати. Другого дня Калиновський, відчуваючи, що військо зовсім не хоче слухати його, а навіть хоче його самого віддати татарам або Хмельницькому, повернув свою артилерію на своїх і почав стріляти на тих, що тікали. Тут враз зайнялися скирти сіна, що стояли серед табору польського, переполох зробився ще більший, а тут ще з-за гори з’явилися козаки. Страшенна січа почалася. Трохи не все військо польске загинуло або потопилося у річці, самого Калиновського було вбито. Ось, так батізьким погромом закінчилося це ориґінальне сватання 1652 року і Тиміш з’явився на молдавському кордоні. Слід було скоритися -- і Лупул уже сам просив прискорити весілля, аби лиш позбавитися татар і не пустити козаків до Молдавії. Урочистості відбулися через десять тижнів після батізької битви. Польський історик А. Ролле детально описує церемонію весілля. Під час урочистостей молдавський господар намагався похизуватися розкішшю - “їхав, як монарх”. Поїзд Тимоша був значно скромнішим. Слідом за почтом рухались 3000 озброєних козаків, два ридвани, візок із казною і чотириста простих візків, у яких везли соболів “для торгівлі”. Полковники в польських кунтушах їхали на чудових скакунах, далі військові музики і придворний оркестр у складі органіста, трьох скрипалів, флейтиста й сурмача зводили польські танки. За почтом їхали кілька повозів з жіноцтвом і козацькими свахами, родичками Хмельницьких, далі вози й мажі з жіночими строями, подарунками і різними ужитками. Сам гетьман не приїхав на весілля, - він залишився в Україні, мачуха, сестри, зяті так само не з’явилися. Отож серед свах у поїзді Тимоша не було дружин вельможних козаків, приїхали здебільшого жінки простого роду. Із старшини в документах згаду ється Іван Виговський і Павло Тетеря - інші не відігравали помітної ролі у війську. Виговського і Тетерю не без підстав вважали в Чигирині людьми освіченими; вони не цуралися західної цивілізації, обидва чудово говорили польською, знали латину. Тому писар повсякчас заступав нареченого і від його імені виголошував привітання і відповідав на такі ж промови. Прибулих гостей розвели на постій: козаць кі загони стали валкою “під виноградом” на околиці столиці, а для свах віддані були зручні оселі. 31 серпня молодих вінчали у Яссах, мішаючи українські весільні звичаї з волошськими. Весільні урочистості тривали тиждень (від ЗО серпня до 6 вересня). Гетьман був задоволений одруженням сина - все ж таки це він досяг, і перший вдалий крок мав для нього велике значення. Резиденцією для молодого подружжя він визначив Суботів, розбудував дім, оточив його подвійним валом, прикрасив із середини. Здобуте Тимошем у Молдавії пішло на церкву святого Михайла, яка стояла неподалік двору на ринку і перебувала під зверхністю гетьманського сина. З нетерпінням очікував Богдан на приїзд молодих, радісно привітав їх, задоволений тим, що придбав спільників і друзів з одного боку, хана з ордою - свата господаря з молдаванами, з друго го. Урочистий прийом готували заздалегідь: намірялися вийти навстріч поїзду разом козаки з татарами, але хан, здається, не дотримав слова, тому що гетьман зустрічав молодих тільки в супроводі родичів і старшини, розмістив їх у себе в Чигирині й лише наприкінці вересня відпустив із Суботова. Сумнівно, щоб Тиміш насправді уподобав Розанду, адже зовсім не знав майбутньої" наре ченої. Надзвичайно швидко Тиміш дав знати моло дій, що одружився з розрахунку. Він сподівався, що Лупул озолотить його, але помилився: 2000 таларів і 2000 червоних золотих, -- втім, разом з багатим посагом, -- дрібниця, по суті; навіть подарунки почтові могли б бути щедрішими. Так, наприклад, Виговський, найбільш наближений до гетьмана з можновладних, одержав 10 ліктів оксамитів, 20 ліктів єдвабу, рисячу шубу і 300 левків. Дарунки іншим були значно скромнішими. Були й інші причини для невдоволення. Тиміш дорікав молодій дружині за те, що вона двічі була в сералі, за ставлення до великого візиря, з милості якого сподівалася здобути свободу. Але батько Хмельницький, для котрого це дуже важ ливо, всіляко намагався схилити сина до кращого відношення з дружиною. За таких умов, зрозуміло, не могло бути й мови про якийсь вплив Розанди при чигиринському дворі, навіть при сприянні тестя; та й часу не вис тачало для такого впливу, бо Тиміш негайно взяв ся за здійснення своїх намірів. Під приводом загро зи чуми, що лютувала в Україні наприкінці 1652 ро ку, він випросив дозвіл з’явитись у Ясси, розв’язав війну з Валахією, а через сім місяців після весілля (6 квітня 1653 року) Лупулова столиця була вже в руках супротивника Степана Жирного, - сам господар з родиною мусів рятуватися утечею, а Тиміш пішов в Молдавію, щоб підтримати тестя. У цей час Розанда з мачухою і неповнолітнім братом знайшли гостинний притулок за неприступними
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
