Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
or ля дно. В турецьку казну доводилося віддавати данину в розмірі 75000 левків, а прибуток складав 400000, насправді ж набагато більше та не дивно, що багатство Лупула весь час зростало. 1639 року господар одружився удруге з черкешенкою і влаштував свій двір з нечуваною розкішшю. Про його багатства розповідали всілякі дива. Літописці згадують про 6 мільйонів червоних золотих Лупула, і, хоч які були витрати і втрати, сума не мінялася. З Польщею, яка підтримувала стосунки з Молдавією, господар був у дуже великій дружбі, -- сюди можна було втекти в разі катастрофи. Старшу доньку, Олену, Лупул віддав за польського вельможу князя Радзивілла, не без опору з боку Порти. Весілля зіграли у 1645 році в Яссах. Серед гостей було немало пошукувачів руки молодшої сестри, Розанди, п’ятнадцятилітньої красуні, серед них: староста снятинський Петро Потоцький, князь Дмитро Вишнивецький, Сигіз- мунд, брат Ракочі (князь Седмиградський). По- тоцькі влаштували молодим чудову гостину в Кам’янці, куди прибула й Розанда з мачухою. Свят кування тривало кілька днів. Усе вдавалося Лупулу, доки не виступили на сцену подій козаки. Господар клопотався за інтереси Польщі перед падишахом і тим чимало прислужився полякам, за що 1650 року йому було дароване звання польського громадянина. А все ж слід було ладнати і з Хмельницьким, якого Лупул знав ще з Константинополя. Гетьман, захоплений перемогами, мріяв про нові завоювання і взагалі про широку політику. Після Зборівської угоди Хмельницький шукає усяких способів, щоб дати лад Україні. Цілий рік він клопочеться про те, щоб скласти федерацію з південно-слов’янських і неслов’янських народів під опікою Турецького султана. Як би до Седмиградії (Трансільванії) та Румунії (Молдовії і Волощини) прилучити ще Україну, то були б великі немов штати придніпровсько-дунайські, і Штатам тим не треба було б великого війська, бо найголовніший ворог усіх тих народів, турки, не займав би їх. Але ж, щоб завести федерацію, треба великої освіти в народі, треба, щоб народ розумів, через що такий лад найкращий. На Вкраїні це тяжко було тоді зробити. Сам Хмельницький бажав такої феде рації, але не знав, що і як треба робити і для реалізації своїх плянів надумав одружити свого сина Тимоша із дочкою Молдавського господаря Василя Лупула - Розандою. Молдавія видавалася йому чи не найлегшою здобиччю. Лупул не дуже був охочий до того, бо сам він не твердо сидів у Молдавії, та й спілка з Хмельницьким не дуже тішила його. Лупул почав вагатися та ухилятися. Як би там не було, відмова господаря образила гетьмана. Хмельницький пос- лав у Молдавію із Тимошем 16000 козаків і 20000 татар. Ці “свати”, як прозвав їх Хмельницький, восени 1650 року насунули у Волощину, попалили і поруйнували багато городів і запалили столицю Господаря - Ясси. Господар утік у буковий ліс і рад-не-рад, але мусів відкупитися від татар за 150000 талерів, але лишились 16000 козаків, яким довелося віддати 10000 талерів відкупного і згодитися на шлюб доньки з Тимошем. Договір забезпечувався заручниками з молдавського боку, і весілля намітили на кінець 1650 року. Але тоді був не такий час, щоб піднімати весілля, то його відклали надалі, бо вже у лютому 1651 року знову почалася війна: польський гетьман Калиновський вступив в Україну. Не виказала згоди на шлюб і Порта. І Розанду вивезли до Стамбулу як заручницю на початку 1651 року. Там, у столиці, вона й прожила цілий рік, за чутками, великий візир Ахмед дуже зацікавився чарівною заручницею, яка не була байдужою до такої уваги. Двірцевий переворот звільнив Розанду - вона повернулася до Ясс. Хмельницький і далі наполягав на своєму, однак тепер після Білоцерківського миру Господар Мол давії Василь Лупул не хотів додержувати умови з Хмельницьким та віддавати свою доньку Розанду за Тимоша. Ситуація ускладнювалася тим, що шеренгу давніших пошукувачів руки Розанди поповнив польский гетьман Калиновський і Гос подар, користуючись нагодою, попросив допомогти у Польщі. Тоді коронований гетьман Калиновський з своїм військом став табором на березі Буга біля гори Батога, щоб не дати козакам вступити у Молдавію. Це було якраз на руку Хмельницькому, Портрет Розанди Хмельницької.Перша половина XIX ст., C-Петербург, Російський музей. Portrait of R. Khmeinytsky. 19th century. St. Petersburg, Russian Museum. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
