Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
or ля дно. В турецьку казну доводилося віддавати данину в розмірі 75000 левків, а прибуток складав 400000, насправді ж набагато більше та не дивно, що багатство Лупула весь час зростало. 1639 року господар одружився удруге з черкешенкою і влаштував свій двір з нечуваною розкішшю. Про його багатства розповідали всілякі дива. Літописці згадують про 6 мільйонів червоних золотих Лупула, і, хоч які були витрати і втрати, сума не мінялася. З Польщею, яка підтримувала стосунки з Молдавією, господар був у дуже великій дружбі, -- сюди можна було втекти в разі катастрофи. Старшу доньку, Олену, Лупул віддав за польського вельможу князя Радзивілла, не без опору з боку Порти. Весілля зіграли у 1645 році в Яссах. Серед гостей було немало пошукувачів руки молодшої сестри, Розанди, п’ятнадцятилітньої красуні, серед них: староста снятинський Петро Потоцький, князь Дмитро Вишнивецький, Сигіз- мунд, брат Ракочі (князь Седмиградський). По- тоцькі влаштували молодим чудову гостину в Кам’янці, куди прибула й Розанда з мачухою. Свят кування тривало кілька днів. Усе вдавалося Лупулу, доки не виступили на сцену подій козаки. Господар клопотався за інтереси Польщі перед падишахом і тим чимало прислужився полякам, за що 1650 року йому було дароване звання польського громадянина. А все ж слід було ладнати і з Хмельницьким, якого Лупул знав ще з Константинополя. Гетьман, захоплений перемогами, мріяв про нові завоювання і взагалі про широку політику. Після Зборівської угоди Хмельницький шукає усяких способів, щоб дати лад Україні. Цілий рік він клопочеться про те, щоб скласти федерацію з південно-слов’янських і неслов’янських народів під опікою Турецького султана. Як би до Седмиградії (Трансільванії) та Румунії (Молдовії і Волощини) прилучити ще Україну, то були б великі немов штати придніпровсько-дунайські, і Штатам тим не треба було б великого війська, бо найголовніший ворог усіх тих народів, турки, не займав би їх. Але ж, щоб завести федерацію, треба великої освіти в народі, треба, щоб народ розумів, через що такий лад найкращий. На Вкраїні це тяжко було тоді зробити. Сам Хмельницький бажав такої феде рації, але не знав, що і як треба робити і для реалізації своїх плянів надумав одружити свого сина Тимоша із дочкою Молдавського господаря Василя Лупула - Розандою. Молдавія видавалася йому чи не найлегшою здобиччю. Лупул не дуже був охочий до того, бо сам він не твердо сидів у Молдавії, та й спілка з Хмельницьким не дуже тішила його. Лупул почав вагатися та ухилятися. Як би там не було, відмова господаря образила гетьмана. Хмельницький пос- лав у Молдавію із Тимошем 16000 козаків і 20000 татар. Ці “свати”, як прозвав їх Хмельницький, восени 1650 року насунули у Волощину, попалили і поруйнували багато городів і запалили столицю Господаря - Ясси. Господар утік у буковий ліс і рад-не-рад, але мусів відкупитися від татар за 150000 талерів, але лишились 16000 козаків, яким довелося віддати 10000 талерів відкупного і згодитися на шлюб доньки з Тимошем. Договір забезпечувався заручниками з молдавського боку, і весілля намітили на кінець 1650 року. Але тоді був не такий час, щоб піднімати весілля, то його відклали надалі, бо вже у лютому 1651 року знову почалася війна: польський гетьман Калиновський вступив в Україну. Не виказала згоди на шлюб і Порта. І Розанду вивезли до Стамбулу як заручницю на початку 1651 року. Там, у столиці, вона й прожила цілий рік, за чутками, великий візир Ахмед дуже зацікавився чарівною заручницею, яка не була байдужою до такої уваги. Двірцевий переворот звільнив Розанду - вона повернулася до Ясс. Хмельницький і далі наполягав на своєму, однак тепер після Білоцерківського миру Господар Мол давії Василь Лупул не хотів додержувати умови з Хмельницьким та віддавати свою доньку Розанду за Тимоша. Ситуація ускладнювалася тим, що шеренгу давніших пошукувачів руки Розанди поповнив польский гетьман Калиновський і Гос подар, користуючись нагодою, попросив допомогти у Польщі. Тоді коронований гетьман Калиновський з своїм військом став табором на березі Буга біля гори Батога, щоб не дати козакам вступити у Молдавію. Це було якраз на руку Хмельницькому, Портрет Розанди Хмельницької.Перша половина XIX ст., C-Петербург, Російський музей. Portrait of R. Khmeinytsky. 19th century. St. Petersburg, Russian Museum. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
