Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
коштом манастир остання з роду Гойських, княгиня Раїна Соломирецька, каштелянова смо ленська [6]. 1637 року волинська шляхтянка Раїна з Боговитинів Ярмолинська заснувала манастир у своєму маєтку Загайцях Кремінецького повіту . У середині XVII ст. неподалік м. Ніжина засновує церкву і притулок для бідних жінок похилого віку дружина стародубського козаць кого полковника Г анна. Мати гетьмана Івана Мазепи Марія Маг- далена заснувала Вознесенський манастир. Була його ігуменею, а також меценатом інших благо дійних установ. На купчій, виданій Марією Маг- даленою Мазепиною Стародубському полковни ку Миклашевському, є підпис польською мовою “Магдалена Мазепина Манастирів жіночих ігу- менія Печерського, Київського і Глухівського”. Зазначимо, що заснування жінками православних церков і манастирів розглядалося не лише як вияв релігійного почуття, але й як боротьба за збереження традицій “давньо руського” життєустрою, віри предків як головної національної ознаки, і не було це явищем унікальним. Витоки цієї традиції беруть початок у перших століттях існування Київської Русі. Як свідчить Іпатіївський літопис, Марія - дружина великого князя Всеволода, заснувала у Києві в XII ст. Кирилівську церкву, де й була згодом похована. За Лаврентіївським літописом XIII ст. велика княгиня Олена Всеволодівна (дочка Всеволода III Юрієвича) заснувала манастир Святої Богородиці. Є свідчення й про те, що у XIII ст. знатні жінки засновували манастирі і будували церкви разом з чоловіками або синами. Другим напрямком меценатської діяль носте українських жінок стало фондування нових шкіл та опіка над існуючими. Зазначимо, що ця традиція також була започаткована в XI- XII ст. київськими князівнами, які засновували школи не лише для хлопців, але й для дівчаток. Дочка великого князя Київського Всеволода Ярославича Анна заснувала при київському Андріївському манастирі першу на Русі школу для дівчаток. Українські жінки-шляхтянки XVI першої половини XVII ст. продовжили цю давню традицію. Шляхтянка Раїна Ярмолинська та господарівна Марія Могила активно підтримували у своїх повітах православні школи і манастирі. Княгиня Раїна до того ж була фундаторкою Гаєцького манастиря на Волині. Більше того воєводина господарівна волоська Марія була учасником і активним оборонцем прав та інтересів Львівського братства, про що свідчать офіційні документи кінця XVI ст. Марія нераз сміливо виступала проти львівського Єпископа Гедеона Балабана, який вів запеклу боротьбу з братством. Мати Марії Єлисавета також активно підтримувала Львівське братство, допомагаючи йому і своїм впливом, і матеріяльно. Це братство за активної підтримки меце натів збудувало величаву церкву Успіння Бого родиці, заснувало першу у Львові українську гімназію, завело велику друкарню та книгарню. Дочка Єлисавети Анна Могила, по чоловікові Пржерембська, не лише допомагала братству, але й сама (в 1630 році) вписалася в реєстр львівських братчиків. Вчинок Анни став для українського жіноцтва тих часів скоріше правилом, аніж виключенням, адже каталоги деяких братств засвідчують участь у їх діяльносте також і жінок - “сестер”, “братеничок”. У Статуті Луцької братської школи “Порядок школьний” (1624 р.) підкреслюється, що школа створюється “великим старанням і накладом, і пильністю міщан луцьких руського народу святого закону грецького, і милостями всіх православних христіян яко стану духового, також осіб княжих, панських, шляхетських і всього посполитого народу, аж до убогих удовиць ”[7]. Сестри княжни Олена і Софія Чарто- рийські заснували при Пересопницькому манас тирі православну школу для селянських дітей та шпиталь для недужих убогих. Гальшка (Єлисавета) Гулевичівна, дру жина київського шляхтича Стефана Лозки, була однією з засновниць Київського братства, Київського Богоявленського манастиря і школи при ньому. Про вчинок Гальшки Гулевичівни схвально відгукувались культурні діячі України того часу - Іов Борецький, Ісая Копинський, Афанасій Пузина, гетьман Запорозького ко зацтва Петро Сагайдачний та інші. Після смерти чоловіка Гальшка пере їздить (близько 1618 р.) до міста Луцька. Там вона підтримує тісні зв'язки вже з Луцьким братством яке, як відомо, виплекало одну з кращих в Україні братських шкіл. У заповіті, складеному в квітні 1641 року, Гальшка просить “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2000 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
