Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЩО ПРИХОВУЄ В СОБІ МОГИЛА 20 Ь-24-947 НА ОЛЬШАНСЬКОМУ ЦВИНТАРІ У ПРАЗІ? У новітній історії України одне з перших місць посідає літературознавець, публіцист, критик та громадсько-політичний діяч академік Сергій Єфремов (1876-1939), автор десятків книжок та понад трьох тисяч наукових й науково-популярних статтей. В його науковому доробку є двотомна “Історія українського письменства” (1911), що охоплює огляд української літератури від найдавніших часів до найновішої доби та десяток монографій про найвизначніших представників української літе ратури. Вже у 1910 р. празький журнал “SlovansKy prehled” опублікував рецензію на його книжку “З громадського життя на Україні” (Київ, 1909), а роком пізніше обпшрну його статтю про Тараса Шевченка, приурочену 50-им роковинам його смерти. Того ж 1911 року празький “Casopis pro modemi filologii” надрукував “медальйон” про Сергія Єфремова як визначного українського філолога. С. Єфремов був і визначним політиком: спів- організатором Української радикально-демократич ної партії, Української партії соціялістів-федералістів та заступником голови Української Центральної Ра ди. Після поразки Української Народної Республіки він у 1921 р. повернувся із Галичини (Івано-Фран ківськ) на Радянську Україну. Не будучи комуністом та прихильником комуністичної ідеології, він став віце президентом Всеукраїнської Академії Наук у Києві й одним з перших її академіків. С. Єфремов не був одружений. Від студент ських років виховувався у сім’ї священика Федора Дурдуківського у Києві. Між ним і донькою госпо даря Онисею виникло щире кохання, яке не могло завершитися шлюбом через кровне споріднення “в шостому коліні” (а православна церква дозволяє шлюб лише від восьмого коліна). Наперекір тому Сергій та Онися творили напрочуд гармонійне под ружжя, побудоване на чистому платонічному коханні й жили разом у київському будинку Дурдуківських. У 1907 році вони взяли на виховання двоє дітей сестри Онисі - Серафіни Павлушкової з Тули: трьохрічного Миколу й новонароджене немовля Наталку, мати яких при родах важко захворіла. Разом з дідусем, бабусею та дядьком Дурдуківськими вони створили велику і щасливу сім’ю. До арешту 1929 року. Спочатку арештували Наталку Павлушкову, студентку архітектурного відділу Київського худож нього інституту. За час одинадцятимісячного перебу вання у слідчій тюрмі вона до нічого не призналася, хоч у слідстві брав участь сам народний комісар юстиції, головний прокурор та комісар освіти УРСР Микола Скрипник. Її засудили лише на три роки - “умовно”. Потім арештували Миколу Павлушкова, студента Київського інституту народної освіти. Його звинуватили в організації антирадянської “Спілки української молоді” (СУМ) і в показному Харків ському судовому процесі засудили на десять років таборів суворого режиму. Покарання він відбував на Соловках. У 1937 році засудили повторно і ... роз стріляли. Насамкінець ІЇ1У арештувало Сергія Єфре мова. Йому приписали організацію контрреволюцій ної “Спілки визволення України” (СВУ) і як її керів ника в тому ж процесі засудили теж на десять років сибірських таборів суворого режиму. У 1939 році він “умер” у сибірській тюрмі. Подібна доля спіткала й брата Онисі - Володимира Дурдуківського (1868- 1950), директора 1-ої української гімназії ім. Т. Шевченка. На волі залишилася лише Онися Дурду- ківська - нешлюбна дружина Сергія Єфремова та хрещена мати Миколи й Наталі Павлушкових. Вона носила передачі арештованим у слідчу тюрму, а після закінчення Харківського процесу ҐПУ дозволило їй зустрітися з чоловіком. У зустрічі, яка була доволі вільною - без сторонніх “слухачів”, брала участь і їх прийомна донька Наталка. Вона й залишила яскраве свідоцтво про цю небуденну зустріч. Голова “Спілки визволення України” розповів їм, що вже після засудження його переправили в Москву, показали прекрасний кабінет у бібліотеці AH СРСР (з кили мами й полицями книжок), а потім повезли у Кремль до самого Сталіна. Сталін особисто запропонував академікові С. Єфремову волю, гарантуючи спокійну творчу роботу в науковій бібліотеці, якщо той підпише звернення до українських селян підтримати колективізацію. Єфремов категорично відмовився, підписавши таким чином для себе смертний вирок. До 1938 року він чотири рази на рік (така була норма) 8 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2000 Могила Онисі Дурдуківської на Ольиланському цвинтарі в Празі. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
