Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй. Ще над Дніпром клубочиться задуха, і пахне степом сизий деревій. Та верби похилилися додолу, червоні ружі зблідли на виду, бо вже погналось перекотиполе за літом - по гарячому сліду. Смуток поселився в маєтках сестер у Золотому Потоці, Корці та Вшпневці. Брат Костянтин, аби зберегти життя, вимушений був відмовитись від будь-якої мрії про престол батька. Він повернувся на Поділля і до самої смерти прожив неподалік резиденції старшої сестри. Раїна стала матір’ю. Народила хлопчика і нарекла сина Єремією, як батька. За сином знайшлася донечка Ганна. Спокій і материнське щастя наповнили душу Раїни. Дякувала Богові за діток, молилася аби доля була ласкава до них, аби вберегла від злоби і заздрощів дітей, сім’ю, чоловіка... Не судилося... Князь Михайло, хоча й уникнув полону, проте повернувся з молдавського походу хворим, надломленим і через три роки помер, залишивши Раїну з малолітніми дітьми. ЗО-річна княгиня Вишневецька ставши на “вдовинім стольці”, отримала у власність величезні земельні володіння - “Вишневеччину” з містами, селами і людьми. Керувала розсудливо і виважено, як було і за життя князя Михайла. Порядкуючи в краї, не лише підтверджує фундації покійного чоловіка Густинсько- Прилуцькому і Лединсько-Підгірському манастирям, але й сама фондує Мгарсько-Лубенський манастир. Підтримує українського церковного діяча, а згодом і митрополита Київського (1631-1632 pp.) Ісаю Копинського. На прохання Копинського княгиня Виш невецька не лише видавала йому “фундаційні” записи на користь задніпровських манастирів, але й дозволила в підгірському скиті заснувати жіночий манастир, а настоятелькою зробила рідну сестру Ісаї - інокиню Олександру. Особливим “фундушем” у 1619 р. вона передала в пожиттєве завідування Ісаї на правах ігумена Густинський, Мгарський і Латиський манастирі. Більше того, вона доручила Копинському завідувати усіма приходськими церквами в її українських маєтностях з підкоренням йому священників та всього духовенства і навіть з правом “надання приходів за згодою з її старостами” [10]. Таким чином, Ісая Копинський здобув найвищу церковну посаду і вплив в цілому краї - маєтностях Раїни Могилянки, які до дня смерти останньої залишалися під впливом православної церкви. Як лихі вороги, налетіли на Раїну брати князя Михайла, обвинувачували її в смерти Михайла. Вимагали віддати маєтності, нерухомість, врешті передати під опіку дітей Єремію і Ганну, погрожували судом та розправою. 16 листопада 1616 р. до актових книг Кременецького земського суду було занесено позов “Київського каштеляна князя Юрія Вишневецького дружині покійного брата князя Михайла Раїні за відмову передати під його опіку дітей покійного Єремію і Анну” [11]. А вже 17 листопада 1616 р. невгамовний родич заносить до актових книг позов малолітніх дітей князя Михайла Вишневецького Єремії і Анни та їх опікуна до дружини князя Вишневецького Раїни за привласнення всього майна покійного [12]. Чорні дні настали для Раїни Могилянки. Страшна, безжальна судова тяганина за майно, за дітей, за власну гідність, без кінця і краю... А заздрісники, як круки, налітають на вдову... 23 лютого 1616 р. до актових книг заносять позов Самуель і Олександра Ледоховські “за несплату княгинею 1700 польських злотих, позичених її покійним чоловіком Михайлом” [13]. 23 лютого цього ж року Самуель Ледоховський заносить позов до Раїни Вишневецької “за несплату боргу 3500 польських злотих”. 7 липня 1616 р. заносить до актових книг позов Вишневецькій Олбрихт Ричинський “за несплату 210 польських злотих боргу її покійного чоловіка Михайла Вишневецького” [14]. Суди й трибунали, постійні переживання за долю дітей відбирали у Раїни і сили, і здоров’я. У 1618 р. помирає Юрій Вишневецький, але тяжба не вщухає. Брат у других Михайла, Костянтин Вишневецький стає опікуном дітей Раїни і власником спадкового майна. Знову чвари, суди, трибунали, вироки... Появу грамоти польського короля Си- гизмунда III про присуд Раїні Вишневецькій і спадкоємцям померлого старости Овруцького князя Михайла Вишневецького за несплату в казну “юркгелту” 600 золотих польських і такої ж суми “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2000 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
