Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗЕМЛЕ, ЗЕМЕЛЬКО, ГОДУВАЛЬНИЦЕ НАША... А ось і соняшним човником прибилося літечко до нас. Літо, літо, золотосяйне, тепле,, щедре, родюче й плодюче. Прибилося, заякорилося під зеленою вербою, в холодку, закотило льняні рукави, та й заходилося працювати. А роботи в літечка сила-силенна. Треба ж хутчіше облити поцілунком суниці, оті, на бережку, й ті, розсипані по галявині. Треба доглянути малину, що розіп’яла свої рамена широко й високо, і чорницям насипати сонця, вони бо жадні тепла. А в лісі на узліссі доконче доглянути за грибами. Без дощу та тепла вони й не будуть рости. Там печерички біленькі, лисички й баранячі ріжки. Козарі та ще й маслюки, оті бундючні “отамани” в широких, темних капелюхах, оті найпахучіші, найправдивіші. Останніми в грибовій променаді ідуть опеньки.. Хоч і маленькі вони, та смачні-смачні. Сонечко-друже, пам’ятай і за нас, - просить молода бараболька, нас бо земелька народила на прожиток і добро людині. І за цибульку пам’ятай, за бурячки, огірочки й морковицю. Сонечко-друже, низько вклонися часничкові, він-бо у нас доктором служить, спеціялістом цінується. А сонечко радо котиться м’ячиком, аж підскакує з радости, аж плеще в долоньки, бо воно любить доброчинну роботу. А там, за межею, колишеться, хвилює пшениця, майбутні оті калачі, млинці, великодні паски й пампушки, і сонечко ходить біля них з любов’ю, сипле свої цілунки, точнісінько так, як пан-отець із кропилом у великодню суботу. Шумить собі щедре жито, шарудить вусатий ячмінь і шуткує жартун-овес, перешіптуючись із квітучою гречкою. А льон, зодягнений у біле, м’яке полотенце, хвалиться своєю красою. Сонечку-братіку, прохолоди нас хоч трохи, бо іноді важко дихати, просить золота пшениця. І одразу прокидається ліс із дрімоти, а на узліссі замріяні тополі, стрункі та високі, хапаються попід боки й, виводячи хороводи, несуть житам прохолоду. І сини-ясени шарудять свої сни, а смереки, стройні дами, шелестять усі шпильками та й чепуряться шишками. - Де ж ти, сонечко? Де ж, брате? - Я в садку весь час томився, черешневим квітом впився, яблунями підпер гілля, грушам солоду додав, сливам віти підв’язав. А ренетам рано-вранці довговічність занесу, непотрібні їм рум’янці. Дітям, для добра і втіхи, позолочу всі горіхи. Бджолам квіти розмалюю, щоб було вдосталь для меду. Земле, земленько, не чую рук від праці, терпне спина, відпочити б хоч хвилину. А у пристані затишній, під зеленою вербою, човник жде і в ньому літо, сонце гульк - он там і сіло, разом покінчили діло, весельцями розгортають, поволеньки відпливають восвояси. І з води вам, і з роси... Іванна Савицька “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2000 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
