Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗЕМЛЕ, ЗЕМЕЛЬКО, ГОДУВАЛЬНИЦЕ НАША... А ось і соняшним човником прибилося літечко до нас. Літо, літо, золотосяйне, тепле,, щедре, родюче й плодюче. Прибилося, заякорилося під зеленою вербою, в холодку, закотило льняні рукави, та й заходилося працювати. А роботи в літечка сила-силенна. Треба ж хутчіше облити поцілунком суниці, оті, на бережку, й ті, розсипані по галявині. Треба доглянути малину, що розіп’яла свої рамена широко й високо, і чорницям насипати сонця, вони бо жадні тепла. А в лісі на узліссі доконче доглянути за грибами. Без дощу та тепла вони й не будуть рости. Там печерички біленькі, лисички й баранячі ріжки. Козарі та ще й маслюки, оті бундючні “отамани” в широких, темних капелюхах, оті найпахучіші, найправдивіші. Останніми в грибовій променаді ідуть опеньки.. Хоч і маленькі вони, та смачні-смачні. Сонечко-друже, пам’ятай і за нас, - просить молода бараболька, нас бо земелька народила на прожиток і добро людині. І за цибульку пам’ятай, за бурячки, огірочки й морковицю. Сонечко-друже, низько вклонися часничкові, він-бо у нас доктором служить, спеціялістом цінується. А сонечко радо котиться м’ячиком, аж підскакує з радости, аж плеще в долоньки, бо воно любить доброчинну роботу. А там, за межею, колишеться, хвилює пшениця, майбутні оті калачі, млинці, великодні паски й пампушки, і сонечко ходить біля них з любов’ю, сипле свої цілунки, точнісінько так, як пан-отець із кропилом у великодню суботу. Шумить собі щедре жито, шарудить вусатий ячмінь і шуткує жартун-овес, перешіптуючись із квітучою гречкою. А льон, зодягнений у біле, м’яке полотенце, хвалиться своєю красою. Сонечку-братіку, прохолоди нас хоч трохи, бо іноді важко дихати, просить золота пшениця. І одразу прокидається ліс із дрімоти, а на узліссі замріяні тополі, стрункі та високі, хапаються попід боки й, виводячи хороводи, несуть житам прохолоду. І сини-ясени шарудять свої сни, а смереки, стройні дами, шелестять усі шпильками та й чепуряться шишками. - Де ж ти, сонечко? Де ж, брате? - Я в садку весь час томився, черешневим квітом впився, яблунями підпер гілля, грушам солоду додав, сливам віти підв’язав. А ренетам рано-вранці довговічність занесу, непотрібні їм рум’янці. Дітям, для добра і втіхи, позолочу всі горіхи. Бджолам квіти розмалюю, щоб було вдосталь для меду. Земле, земленько, не чую рук від праці, терпне спина, відпочити б хоч хвилину. А у пристані затишній, під зеленою вербою, човник жде і в ньому літо, сонце гульк - он там і сіло, разом покінчили діло, весельцями розгортають, поволеньки відпливають восвояси. І з води вам, і з роси... Іванна Савицька “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2000 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
