Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
плече... Про інших пані Лариса сказала мені так: “Я не боюся чужих ворогів - вони воюють між собою. Я боюся своїх дурнів”. Це стосується й тих, хто хотів закрити у Львові музей Івана Франка у його будинку, що перетривав усі окупації, і тих, хто, за словами пані Лариси, такий млявий і безпомічний у справі повернення в Україну розграбованих історичних та культурних надбань (надто тих, “стефаниківських” книжкових фондів, що осіли в Польщі, та музейних реліквій, вивезених до Москви), і тих, хто й нині безжально нищить пам’ятки культури, якими би мало пишатися ще не одне покоління. Мудра материна настанова “другим роздавати те, що придбала, що навчилася” веде її по житло, не дозволяючи потонути у само заспокоєнні, хоч літа вже нібито й дають право на затишний хатній спочинок. “Ти знаєш, Доню: я дала Тобі мотив. Це найкращий мотив, який я знаю у найбільшого апостола Музи. Я не даю Тебе в його опіку - бо Ти мені будь сонечком, а не хмарою, не бурею, а погодою. Ти мусиш так грати, щоб йому стало краще, Ти позолотиш хмару. Ти переможеш бурю! Спи, Дитя моє! Мама на сторожі Твого спокою,” - писала 1928 р. Галя Левицька-Крушельницька, звертаючись до свого “коханятка”, свого маленького “сонечка”. Лариса Крушельницька не стала відомою виконавицею українських та світових музичних шедеврів, вона не знала вогнів рампи й світла юпітерів, її не засипали на сцені квітами вдячні слухачі, але та мелодія, що її вона дістала у спадок від своєї талановитої й люблячої матері, надійно вела її по житті, оберігаючи від найгіршого. І зветься та мелодія талантом служити людям. Високим талантом. А материне чисте ім’я завжди було на сторожі її нелегкої долі. Родом із генерації аристократів духу, які, на жаль, поступово зникають із нашого життя, вона “перемогла бурю”, “позолотивши хмару”, що нависала над її долею, своїм невтомним трудом та вірою в неперебутність краси та добра. Людмила Тарнаиіинська Закінчення зі стор. 4 Побачило світ перше число журналу “Жіночий світ. Woman’s world. Січень 2000”. Засновник та видавець - Всеукраїнське жіноче товариство ім.Олени Теліги. Шеф-редактор - Ольга Кобець. У зверненні “До наших читачок” говориться: “Отож, дорогі наші посестри як в Україні, так і за її межами, ми хочемо разом з Вами у нашому журналі, який має промовисту назву “Жіночий світ”, творити одне, спільне середовище зацікавлених осіб, що разом розмірковують про шляхи розвитку й удосконалення своєї держави, діляться думками, творчим доробком, своїми мріями”. З привітальним словом звернулися до читачів нового часопису останній Президент УНР у вигнанні, голова Проводу ОУН Микола Плав’юк та голова Державного комітету України у справах сім’ї та молоді Валентина Довженко. Ціла низка матеріялів присвячена Олені Телізі. Це стаття Людмили Маркітан “Легенда історії”, інтерв’ю з авторкою книжки “Олена Теліга. О краю мій...” Надією Миронець, наукова студія Олени Климентової “Витоки творчості Олени Теліги”. Друкуються матеріяли круглого столу “Жінка в політиці”, інтерв”ю з сенаторкою україн ського походження (Оттава) Рейнелл-Андрейчук, розвідкою “Історія - жіночого роду” Г алини Гордасевич, розповідь Ольги Сущенко про заслужену артистку України, майстра гри на клавесині Наталю Свириденко “Ключик був за “ста замками”, міркуваннями Уповноваженої Верховної ради України з прав людини Ніною Карпачовою про роботу наших жінок за кордоном. Читачі знайдуть тут міркування голів жіночих організацій - Атени Пашко, Марії Драч, Ольги Кобець, Марії Орлик про перспективи створеної Національної Ради жінок та прогностичне слово її голови Ірини Голубєвої, розповідь про роботу Інформаційного центру жіночих громадських організацій, створення якого у вересні минулого року в Києві було ініційоване подружжям Наталки і Івана Даниленків (США), яким належить авторство й фінансування інших проектів. Вміщено уривок з книги Віри Смереки (Велика Британія) “В німецькій неволі”, вірші Світлани Кузьменко та Ніни Гнатюк (Україна). А також анотації нових книжок, писаних нашими сучасницями. Є тут також сторінки для дітей, поради психолога, статистичні дані, що стосуються важкої адаптації чоловіків до нових економічних умов, хроніка тощо. 8 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2000 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top