Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
джер, В. Шекспір, Марк Твен, Джек Лондон, Г. Лоу- сон; 16-те сторіччя поруч з 20-им; драми з життя королів та новелі про австралійських волоцюг — широкий діяпазон. І все ж завдяки Ірині Стешенко всі вони заговорили живою українською мовою, зоставшись одночасно, власністю народів, що їх породили. В листопаді 1957 р. Борис Тен писав у своїй видавничій рецензії на інтерпретацію І. Стешенко “Іспанського священика” Д. Флетчера та Ф. Мессінджера, написаного в 1622 p.: “Характерні риси перекладацького почерку Ірини Стешенко — сумлінна вірність оригіналові й ретельне шукання засобів для відтворення змісту з усіма його відтінками. Бездоганне знання обох мов — ори гіналу й перекладу — дало їй можливість створити український еквівалент англійської комедії, при читанні якого майже не відчувається, що це перек лад. Добірна соковита мова перекладу “Іспан ського священика”, загальна ясність викладу, чітка будова фраз і інтонацій — усе це робить переклад цілком придатним як для читання,так і для сценіч ного користування”. Серед сучасних українських інтерпретато рів В. Шекспіра Ірина Стешенко найпродуктивніша. Вона переклала шість п’єс: “Венеціянський купець” (1950), “Отелло” (1950), “Ромео і Джульєтта” (1952), “Багато галасу з нічого” (1952), “Комедія помилок” (1954), “Двоє сеньйорів з Верони” (1963, перший український переклад; у шеститомнику — “Два веронці”). Артистичне минуле дуже допомогло Ірині Стешенко у відтворенні Шекспірового слова українською мовою. Добре знання законів сцени позначилося на її перекладах великою невимуше ністю і природністю діялогів, приступністю тексту, розрахованого не лише на читача, а й на глядача — і то в першу чергу. Шекспірове мовлення з його стислістю (І. Франко вживав визначення “прецизія”), з його ка ламбурами зокрема складне для відтворення, як ось: слова Меркуція (трагедія “Ромео і Джуль єтта”): If love be rough with you, be rough with love, Prick love for pricking, andyou beat love down. У перекладі вдало передано гру слів, хоча стислість вислову, на жаль, втрачено: Якщо до тебе так любов жорстока, Жорстокий будь і ти до неї сам. Коли її, якщо вона колюча, Додолу гни, й здолаєш ти любов. “Її переклади, — писав у листі до видав ництва 1953 року І. Мар’яненко, — завжди відзна чаються такими якостями, як точна й вірна передача ідейного змісту ориґінапу, відчуття авторського стилю, максимальна близькість в передачі образної системи, ясність мислі автора, додержання характерности мови персонажів п’єси, збереження ритму ориґінапу і, найголовніше, — це володіння секретом будувати текст кожної ролі так, щоб акторові можна було з максимальною органічністю і легкістю виголошувати його на сцені і налагоджувати зв’язок з глядачем. Актори називають цю якість “дохідливістю мови”. Як же, якими засобами досягає цього Ірина Стешенко? Глибоко аналізуючи п’єсу, перше ніж занотувати текст на папері, вона спочатку, як артистка, перевіряє його вголос, як він звучатиме на сцені в тій чи іншій ситуації, в емоційному наснаженні артисто-ролі. Бо перекладач, для неї — це, у першу чергу, актор, що володіє мистецтвом перевтілення. 1966 р. вийшов з друку переклад “Пригоди Гакпберрі Фінна” І. Стешенко. Цей твір, що приніс у світову літературу справжню, живу Америку, з її соціяльними й расовими проблемами, з її людьми, — вершина творчости Марка Твена. “Усе новітнє американське письменство вийшло з однієї книжки Марка Твена, яка називається “Пригоди Гакпберрі Фінна” — так сказав Е. Гемінгуей. Український читач мав чимало перекладів цього твору, починаючи з 1908 p., коли появилися дві інтерпретації одночасно: одна — в Києві (К. Грінченко), друга — у Львові (В. Держируки). Багато перекладів, частіше з російської мови, ніж з англійської, появилося в сорокові роки та на початку п’ятдесятих. Але в усіх цих перекладах ми знаходимо лише бліді, відстаннєві тіні Гака Фінна та негра Джіма, що, так само як і побутові сцени на Міссіссіпі, втрачають свою тривимірність. Переклад І. Стешенко був свідомо протитрадиційний. Надзвичайно складне було зав дання перекладачки: треба було знайти в українській мові рівновідповідне просторічним та діялектним елементам мови героїв Марка Твена. В попередніх перекладах ці елементи прийнято було просто “списувати” як неперекладні. І. Стешенко вдалося знайти для цих елементів українські відповідники, бо вона обіруч почерпує з неосяжних масивів української народномовної стихії, не оглядаючись на можливі застережні стилістичні позначки до багатьтох слів і зворотів. Переклад І. Стешенко підтверджує цю незаперечну істину, що в мові, поки вона жива, не має остаточно відмерлих форм: контекст може покликати до життя будь-яку з них. “Люблю слова, що повнодзонні, Як мед пахучі та п’янкі; Слова, що в глибині бездонній Пролежали цілі віки”. (М. Драй-Хмара. “Вибране”. К., 1969, стор. 75), — ці слова могли б належати також І. Стешенко. В 1970 р. Ірина Стешенко подарувала українському читачеві добірку з двадцяти новел Г.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
