Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Користуючись нагодою, родина відвідала тоді молодого брата Олени Пчілки Олександра П. Дра- гоманова, лікаря-психіятра який працював у клініці поблизу Варшави. До речі, влітку 1896 р. Леся перебувала у нього, щоб зібрати фаховий матеріял для свого першого драматичного твору “Блакитна троянда”. Особливо цікавили її нові напрями у пси- хіятрії, в тому дослідження спадковості ненормаль ного психічного стану.7 Такі теми вже включали у свої твори західньо-европейські автори, Леся їх читала, і нічого дивного, що бажала ввести їх у свою драму із життя сучасників-інтеліґентів. Можна сміло припускати, що ця родинна зустріч була не лише радісною, як буває при таких нагодах, але взаємною душевною підтримкою, бо тривога за Лесине майбутнє була повсякчасним їхнім супутником. До Берліна поїхали брат Михайло з Лесею і мамою, а батько повернувся у Ковель до праці з умовою, що йому щодня телеграфувати муть про Лесин стан. Приїхавши до Берліна, було трохи нагоди оглянути місто й навіть піти до театру. В листі до сестри Ольги Леся описує свої перші вражен ня:”... подались дивитись на “Фурман Геншель” Гавптмана. Німці грають чудово, дуже типічно і вже так “народно”, що нехай наші українські ак тори сховаються! Але сама драма мені не дуже сподобалась: логіки бракує в розвитку драма тичних моментів.”8 Про оглядини міста, яке Леся могла дещо побачити крізь вікна фіякрів, бо нога надто розболіла, щоб ходити, пише, що “...усе таки побачила цілий світ. Вєна (Відень) проти Берліну зовсім не здалась би великою, про Київ і говорить нічого. Доми тут сливе всі в 5-6 поверхів. Понад вулицями і нижчими будинками побудовані еста кади, по яких мчать раз-у-раз поїзди. В перших етажах домів усе магазини, чогось аж страшно, як подумаєш, скільки людської праці кристалізовано у сих виробах, часом зовсім зайвих.”8 Скоро Леся з мамою переселилися з готелю до приватної клініки д-ра Берґмана, де й разом замешкали. У тому ж листі до Ольги, яку в родині звали Ліля, Леся описує їй, що: “...обстанов ка просто хатня, а не больнична, навіть над ліжком нема таблиці з назвою слабости, а ся таблиця так удручала мене в київській клініці.” Перев’язки тут роблять в окремій ізолірованій хаті (кімнаті — Д.Г.) і через те йодоформ не так-то глушить. Прислуги багато, і все хутко робиться”.8 Обсервуючи як спритно прибирають кімнату, Леся малює Ользі та ку сценку: “... принесла дівчина 5 щіток (їйбогу 5!) і З стирки, пустила в діло всі 8 знарядів і в 1.2 годи ни хата була як шклянка; таким способом вона ма ла 6 хат за ранок прибрати. Розкажи се Фені (Ко сачів прибиральниця в Києві). При такій звинності якось уживається фундаментальність у всьому — в роботі, в стилі хат і убрання, і навіть в поході.”8 26 січня Михайло повідомляє телеграмою батька в Ковелі та рідню9 у Києві про успішну Лесину операцію. У відповідь на цю радісну новину Ольга пише “...ми як тільки получили телеграму, то такий крик счинили, що на всю Назарівську вули цю, набуть, чути було, діти пустились в пляс і ми з тьотьою Сашею (батькова сестра — Д.Г.), хоч і со лідні ніби то особи, за ними теж.”10 В листах ближ чої і дальшої рідні до Лесі є багато не лише стихій ної радости, але й сердечної ніжности та любови, відчувається щира родинна теплота. Вслід за теле грамою, Михайло пише батькові про перебіг операції, що тривала півтори години — “...вирізали все зросле і вражене туберкульозом, ногу подали вниз на належне місце, поклали гіпсову пов’язку. Берґман і асистенти задоволені й обіцяють хороші наслідки, припускають, що доведеться лежати пів тора до два місяці”.11 Після таких надійних вісток Петро Косач переїздить до Києва, бо тим часом одержав приз начення на службу членом губернського суду в се лянських справах. Він закінчив юридичний фа культет Київського університету і впродовж своєї довгої кар’єри завжди відзначався великою виро- зумілістю, справедливістю та повагою до людської гідности, за що його вельми поважали всі, хто мав не лише професійні з ним справи, але й товариські. Косачі отримували в Києві помешкання, бо там ходили до гімназії молодші діти і нерідко саме Леся, як найстарша донька, гляділа за господар кою, але вже особливо пильнувала навчання своїх молодших сестер Оксани і Дори та брата Микося. Торік Косачі почали будувати просторий дім біля міста Гадяча на Полтавщині, над річкою Пслом, а тому, що місцевість була надзвичайно мальовнича і оточена чарівним лісом, — назвали цю посілість “Зелений гай.”12 Колодяжне на Волинському По ліссі було для Лесі надто вогке, а на Полтавщині клімат лагідніший. Гадяч — це родинне гніздо Дра- гоманових, там народилася Олена Пчілка й ще за життя її матері діти Косачів часто там літували у бабусі Єлисавети. Туди, в “Зелений гай”, мала по вернутися Леся на відпочинок, щоб у колі своїх близьких та серед цілющої природи міцніти. Леся вела завжди жваве листування і вже від половини лютого починає знову писати своїй родині і приятелям та Михайлові Павликові до Львова. Наприкінці березня від’їжджає мама, її замінює сестра Ольга. Аж 2 квітня здіймають Лесі гіпсову пов’язку з натягуванням і закладають нову гіпсову, але тим разом з дерев’яною шиною, що дає можливість вставати і ходити,13 а наприкінці квітня закладають тверду крохмальну пов’язку і Леся вже може виїздити на прогулянки по місті. Про такі виїзди Леся пише веселі листи своїй наймолодшій сестрі, 11-літній Дорі, яку вона ніжно називає Гусінькою. Розповідає про їзду відкритою НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1999 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
