Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
нулися майже на вісім років, що було пов’язане з призовом молодого студента до війська, де він склав іспит на звання підстаршини. Але перспекти ва служби в цісарській армії його не привабила. З перших днів перебування у галицькій столиці Сень Горук опинився у вирі національно- визвольного молодіжного руху. Його світогляд формувався в період гуртування українських полі тичних сил під проводом Івана Франка, Михайла Павлика, Костя Левицького, розгортання боротьби за український університет, утворення густої мережі культурно-освітніх та руханкових товариств “Просвіти”, “Соколу”, “Січі”. Ще студентом він активно включився у громадсько-політичну діяльність, працював у “Просвіті”, був членом Руського педагогічного товариства і Українського змагового союзу, обирався старшиною львівського “Сокола”, а з 1905 року очолив редакцію часопису християнсько-суспільної партії “Руслан”. Перед Першою світовою війною Горук став командиром Стрілецького куреня, створеного управою “Соко- ла-батька”, і, працюючи в “Руслані”, водночас навчав військовій справі 160 стрільців—переважно молодь сокільських, пластових гнізд та спортового товариства “Україна”. Коли почалася Перша світова війна, і Росія напала на Австро-Угорщину, у Львові утворилася Головна Українська Рада, яка закликала галичан до зброї. Українська Бойова Управа, до керівницт ва якої разом з І. Боберським, К. Трильовським та іншими увійшов Сень Горук, розпочала формуван ня леґіону Українських Січових Стрільців. Зголо силося більше як 28 тисяч добровольців і серед них немало галичанок. Одну з восьми сотень леґіо ну сформував і очолив Горук. Разом з ним повели стрілецькі лави у битви Першої світової проти ро сійських військ талановиті високоосвічені коман дири Гриць Коссак, Дмитро Вітовський, Андрій Мельник, Роман Сушко, Олена Степанівна, Роман Дудинський, Степан Шухевич та інші, які залишили глибокий слід в історії Січового Стрілецтва. Першу велику битву за Галичину виграли росіяни. Вони зайняли Львів, бльокувапи фортецю Перемишль, відкинули австрійські війська в Кар пати. У вересні 1914 року січовики, серед них сот ня отамана Горука, пройшли бойове хрищення. Ко мандування неодноразово відзначало вмілі енер гійні дії галицького старшини в обороні позицій під Тухолькою, при визволенні Дрогобича і Стрия у ході жовтневого контрнаступу та у листопадових боях під Синьовидним. Невдовзі Сеня Горука приз начили командиром 2-го куреня. 1915-й рік січовики зустрічали на Бескидах. Стояли тріскучі морози, гори вкрилися глибоким снігом, замело дороги. За чотири дні боїв під Славським курінний отаман втратив 89 стрільців з обмороженими ногами. Особливо діста лося його воякам на початку лютого, коли курінь по горах оленячими стежками обійшов Лавочне і, звалившись на росіян з тилу, у короткому бою захопив станцію. Яскравий портрет талановитого командира подає його фронтовий побратим Василь Дзіковський (“За волю України”. Нью-Йорк, 1967): “Отаман Горук не відступав без приказу... Як старшині УСС прикметні йому хоробрість, холод нокровність і розвага. Кожний важніший крок, кожну постанову заздалегідь обдумає і коли рішиться на щось, то все з глибоким переконанням, що сповнить задумане завзяття. В бою щадить людей, але коли справа вимагає жертв —не жалує нікого, навіть себе, і тоді йде першим і своїм прикладом веде людей. І за це його найбільше люблять і жалують”. Тяжкими випробуваннями для стрільців і старшин 2-го куреня та його командира стали напружені бої на Тернопільщині восени 1915 року. Там на рубежі Стрипи, довелося стримувати натиск набагато переважаючих сил частин російської 9-ї армії. Як зазначено в “Історії українського війська” (Львів, 1936), Горука з трьох боків атакували російські козачі частини. Січовики відбивалися до останнього, а потім “на зразок наполеонівського каре, крок за кроком відступили на мостовий причілок у Соколові”. За ті бої отамана нагородили медаллю Хоробрості. “Часом бувають скрутні хвилі — писав у листі Сень Горук — Дня 14-го сего місяця окружили нас з трьох боків. Багато стрільців пішло у полон. Я вже розпрощав ся був з сим світом, бом не видів виходу... ніхто не сподівав нас побачити. Маємо повне вдоволення, босьмо боронили ся доти, доки стало амуніції, а потім замість піддати ся, даписьмо доброго драла серед куль москалів”. Цей лист із фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові є одним із двохсот, адре сованих його нареченій, пізніше дружині, Стефанії Гузар. Вони познайомили- .. Дякую з цілого серця ся 1911 року—21 -річ - за сей цінний скарб”. на працівниця за- безпеченевого това риства “Дністер” Стефанія Гузарівна і 37-літній, ще не одружений редактор популярного часопису “Руслан”. їхні шляхи перетнулися у будинку на Хмельовського, 15 (нині вул. Глібова), де знаходи лася редакція часопису і де 1910 року винайшла помешкання у професора Студинського молода дівчина. Очевидці відзначали, що Стефанія була вродливою, чарівною, скромною, водночас виявля ла твердий, незалежний характер. Після закінчен ня жіночої школи у Бучачі, де вона й народилася 27 серпня 1889 р. у сім’ї урядовця, сімнадцятирічна дівчина перебирається до Львова. Влаштувалася працювати скарбником торговельного товариства 2 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1999 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
