Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вони не були: в Австрії, Румунії, Польщі, чи в повоєнній Німеччині, чи в далекій Америці. Міня лися держави, згодом мінялися місця поселення, але праця і люди залишались. Після воєнних подій Лідія Бурачинська повернулася на Буковину, яка після 1918 року стала Румунією. Закінчила гімназію в Чернівцях у 1921 році. Родина Бурачинських приятелювала з Ольгою Кобилянською і Ліда відчула вплив піоне- рок жіночого руху, бо відчувало його ціле поко ління молодих жінок. Вищі студії почала в Буха ресті, який довелося покинути через студентські заворушення поряд з державними утисками, які унеможливлювали будь-які зайняття. Остаточно закінчила студії в Празі, у Вищій Економічній Школі 1929 року. Міжвоєнна Прага була центром укра їнського життя, особливо вихідців з Центральних Земель. Тут Л. Бурачинська бере активну участь у студентському та громадському житті, устійнює свої погляди, знайомиться із ширшим колом українців, сама безпосередньо пізнає міжнародний побут і світ, робить перші кроки у громадському та науковому середовищі. У Празькій студентській громаді виголошує свою першу доповідь про твор чість Ольги Кобилянської. Чехословаччина уможливлювала україн цям здобувати вищу освіту, але праці для заробіт ку у цій привітній країні не було. Закінчивши студії, Бурачинській необхідно було знайти засіб для прожитку, який також давав би можливість пра цювати для української справи. На Буковині ру мунський уряд щораз сильніше провадив політику насильної румунізації і не допускав українців до праці серед свого населення, навіть у сільському шкільництві. Польська влада також обмежувала доступ до вищих студій українцям, а потім ставила перешкоди у пошуках праці. Але населення Гали чини було, в основному, українське і там можна бу ло активніше протиставитися польському натиску. Закінчивши вищу освіту, Лідія Бурачинська повертається до Галичини, на батьківщину своїх предків. Працювала рік в Земельному Банку у Львові. Своє правдиве захоплення, одначе, Лідія Бурачинська знайшла в народному мистецтві та в журналістиці. Тут її вплив найбільше вагомий, тут лежать її головні заслуги, тут знаходимо устій її життя. В Галичині Бурачинська редагувала жур нал “Нова Хата” (1930-1939 pp.), надаючи йому високого мистецького рівня. Журнал “Нова Хата”, фінансований кре дитовою спілкою Народне мистецтво, публікував зразки народного мистецтва пристосованого до модерного стилю в домашньому влаштуванні та вбранні. Лідія Бурачинська уважно вивчала народ ну ношу, і цю науку продовжувала в Америці. Під час наполегливої громадської праці Лідію Бурачин- ську не покидає гадка про видання ґрунтовної праці про український народний одяг. Вона стає членом Комісії народного мистецтва СФУЖО. Заходом СФУЖО у 1992 р. виходить друком мону ментальна розвідка про народне мистецтво, “Укра їнський народний одяг", під керівництвом Наталії Даниленко, автором якої є Лідія Бурачинська. Народне мистецтво і громадська праця — це дві опори життя Лідії Бурачинської. І не тільки її. Лідія Бурачинська одружилася 6 жовтня 1934 року зі Степаном Рудиком. За два роки, 13 листопада 1936 року народився Василько, її єдина дитина. Три роки пізніше більшовики заарештували Руди- ка, і про його долю вже ніколи не можна було довідатися. Воєнна буря кидає Лідію Бурачинську разом з матір’ю та сином до Кракова і тут хлопчик вмирає. У воєнне лихоліття покоління Лідії Бура чинської, залишаючи доми, подалося у велике невідоме з малими дітьми і старими батьками, незнаючи про долю своїх дружин. На їхніх плечах лежала відповідальність за два покоління, за себе і за збереження того тепла, яким жили їхні серця. Лідія Бурачинська не похитнулася. Пере їжджає у 1949 році до Філядельфії, на запрошення родички, яка була монахинею в чині Сестер Ва- силіянок. Тут, у Філядельфії, Лідія Бурачинська знаходить знайомих з Кооперативи народного мистецтва, особливо Стефанію Чижович-Пушкар. Зустрічається з Оленою Лотоцькою, знайомиться з працею Союзу Українок Америки та новостворе- ною Світовою Федерацією Українських Жіночих Організацій. Стає членом 20-го Відділу ім. Олени Теліги та входить у редакційну колегію “Нашого НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1999 З Степан Рудик. L. Burachynsky’s husband — Stepan Rudyk.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
