Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДІД І МАЛИЙ ТАРАС ВОЛОДИМИР БАРАГУРА — Діду, дідусю, розкажіть про козаків, про невольників, про гайдамаків, — просив хлопчина. Дідусь усміхнувся. Руку поклав на ясну голівку внука й став розказувати. А Тарас слухав, слухав. Очей із діда не зводив, кожне слово пильно ловив. Дарма, що чув це вже в десятий раз. Запалювалися вогником його очі й сяяло радощами личко, як дідусь розказував про славні походи козаків, про їхні бої з бусурманами. Серце жаль стискав, як дід оповідав про невольників, що каралися в турецьких кайданах. Гордощі розпирали груди, як слухав про великі перемоги козаків над ворогами. Затискалися зуби й п'ястуки, коли чув, як москалі Січ руйнували, а вільні козаки мусіли поневірятися по світу. Легше ставало на серці, як із уст діда пливло оповідання про страшну, але справедливу помсту гайдамаків, про Ґонту й Залізняка. Дідусь скінчив, сусіди давно розійшлися додому, в саду розляглося тьохкання соловейка, а Тарас сидів, мов заворожений. Тихо схлипував... Кістлява дідусева рука гладила його волосся. — Дідусю, — спитав Тарас, — звідкіля про те все знаєте? Були ви там і бачили все? Дідусь усміхався: — У гайдамаках був і ходив із Ґонтою й Залізняком гуляти. А про козаків чув від старих людей, від кобзарів сліпих. Усе збереглося в голові столітній. А що бачив і чув, те й другим розказую. І дідусь пошкандибав у хату, бо вже вечеряти кликали. ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИИ ХЛОПЧИК І ДЗВІНОЧОК КОНВАЛІЇ Прийшла весна. Із землі виткнулась зелена стрілка. Вона швидко росла, потім розділилась на два листочки. Листочки стали великі. Між ними з’явився маленький пагін. Він піднявся, нахилився до одного листка й ось на світанку розцвів сріблястим Дзвіночком. Це був Дзвіночок Конвалії. Раненько Дзвіночка побачив Хлоп чик. Його зворушила краса квітки. Він не міг відвести очей від Конвалії. Хлопчик прос тягнув руку, щоб зірвати квітку. А квітка йому шепоче: — Хлопчику, навіщо ти хочеш мене зірвати? — А ти мені дуже подобаєшся. Ти дуже гарна, — каже Хлопчик. — Добре, — зітхає Дзвіночок Конвалії. — Зривай, тільки перед тим, як зірвати, скажи, який я гарний. Подивився Хлопчик на Дзвіночок Конвалії. Квітка була справді чудова. Вона була схожа на ранкове небо й на блакитну воду ставка, і ще на щось дивовижно краси ве. Хлопчик усе це відчував, але висловити не міг. Він стояв біля Дзвіночка Конвалії, зачарований красою квітки. Стояв і мовчав. — Рости, Дзвіночку, — тихо проше потів Хлопчик. НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 1999 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
