Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Почесна Президія XXV Конвенції СУА. Зліва: Оксана Соколик, Ніна Ковальська, Людмила Протасова, Зоряна Шкіряк-Нижник. Honorary Presidium, 25th UNWLA Convention. From left: Oksana Sokolyk, Nina Kovalska, Ludmila Protasova, Zoriana Shkiriak- Nyzhnyk. цій від Міжнародної Ради Жінок, Світового руху матерів, СФУЖО та бути членом різних комітетів в Організації Об’єднаних Націй, що займаються спра вами, якими СУА так турбується. Я брала участь у міжнародних з’їздах, всесвітніх конференціях, мала змогу знайомити жінок різних країн світу з працею і програмами СУА та справами якими наша організація найбільше турбується а саме: долею жінок, дітей, старших віком людей, немічних, хво рих, бездомних та правами жінки, які так часто порушуються. СУА дав мені змогу ефективно пра цювати для добра жінок України та Америки. Без Союзу Українок Америки я не мала б можливости здобути ці “посади” та рівночасно репрезентувати жінок — українок в Америці та американок на міжнародному рівні. Жіночий рух Америки, котрого СУА є частиною, розпочався понад 150 років тому в Сенека Фоле в Нью-Йорку на першому з’їзді. На святкування 40-ліття цього історичного з’їзду 1888 р. у Вашінґтоні створено Національну Раду Жінок США та Міжнародну Раду Жінок. Імена славних засновниць суфражисток-активісток знані кожному: Susan В. Anthony, Elizabeth Cady Stanton, Lucy Stone Blackwell. В Україні Національну Раду Жінок створили у 1919 році, яка лише рік після заснування вступила в ряди Міжнародної Ради Жінок. На жаль, недовго довелося українкам вті шатися цим великим досягненням. Після пленарної сесії Міжнародної Ради Жінок у Вашінґтоні у 1925 році Національна Рада Жінок України втратила свою приналежність в цій престижній організації, тому що Україна тоді була позбавлена незапеж- ности, а державний статус був однією з вимог членства в МРЖ. Ця подія дала поштовх українкам в Амери ці створити Союз Українок Америки, жінки зрозу міли, що їм потрібно шукати іншого шляху до входу в міжнародний світ. Хоч контакт між Національною Радою Жінок США і Союзом Українок Америки був близький від самого початку заснування СУА, проте минуло 27 років, поки ми стали членами цієї організації. Сьогодні одним із моїх найбільших бажань є передати молодшим те, що Союз Українок Америки дав мені — можливість працювати для добра жінок України та Америки в тій сфері, в якій лежить їхнє особисте зацікавлення. На першому місці в нашій організації — наше членство. Це фундамент і майбутність. Ми мусимо зацікавити жінок нашою програмою, спадщиною та заохочу вати їх вступати в наші ряди. Зі зворушенням читаємо у спогадах колишньої голови Союзу Українок Америки Олени Лотоцької про сходини перших Відділів СУА, на які приходили членки часто з малими дітьми. Сьогодні молоді професіоналістки хотіли б мати більше часу для своєї родини. Пора нам застановитися над програмами у яких можна було б включити цілу ро дину. Родина є найменшою але найважливішою клітиною суспільства. Сьогодні родина під загро зою, потребує нашої помочі, нашого вирозуміння. Ми входимо в нове тисячоліття, вживаючи нову технологію комунікації, що допоможе нам зорганізувати нове членство, яке ніколи не мало б контакту з нами і нашою організацією. Інтернет дає велику нагоду продовжити й поширити працю СУА. Хоч ми вже маємо свою сторінку на інтернеті, однак ще сповна не використали її. Ми будемо старатися створити через інтернет відділ, а може й більше, з жінок, які розкинені по цілій Америці і шукають можливість з’єднатися з кимось. Одним з найважливіших наших завдань є приєднувати до нашої організації тих, що приїхали недавно з України, Польщі та інших частин світу. Ми мусимо старатися знайти з ними спільну мову, з’єднати їхні зацікавлення і потреби з нашими. Наші внутрішні програми впродовж багатьох років поширювали знання з усіх ділянок української історії, мистецтва, культури, інформували про су часні проблеми. Плекали почуття української окре- мішности і любови та гордости з приналежности до українського народу, до нашої організації, незважа НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 1999 5
Page load link
Go to Top