Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
3. Ці родини, пише Пчілка, “становили неначе одну щільну духову сім’ю. І так велося мало не півсто ліття, поки нагло жорстока смерть не відірвала від нас дорогого друга нашого, Миколу Вітальйовича Лисенка”. /див. Микола Лисенко у спогадах сучасників. Київ, 1968, стор. 63-64. 4. Михайло Косач (1869-1903), письменник і математик, викладач фізики й метеорології в Харків ському університеті. Написав оповідання: Різдво під хрестом полудневим, Хмари, Гість, був автором дум у прозі на історичні теми, перекладав твори В. Короленка, М. Гоголя та ін. Його псевдонім — Михайло Обачний. 5. Ірена Книш. Смолоскип у темряві: Наталія Кобринська й український жіночий рух. Вінніпег, 1957, стор. 99. 6. Микола Дмитрієв — англомовна енциклопедія українознавства подає, за радянською енциклопедією, що Дмитрієв народився 8 квітня 1886 p., помер 8 листопада 1957 p., був географом, проф. Харківського Інституту географії і картографії, а від 1922 р. проф. тамошнього університету. Іншу інформацію про Дмитрієва знаходимо в статті Юрія Коллярда “Спогади юнацьких днів”, де згадується, що він був членом посталої в 1904 р. Укр. Демокр. Партії, що виступала за автономію України. На початку 1905 р. в цій партії постала течія т. зв. “радикального народництва” на чолі з Б. Грінченком і С. Єфремовим, і вони утворили “Українську Радикальну Партію”. Наприкінці 1905 р. обидві партії об’єдналися в одну під назвою “Українська Демокр.-Радикальна Партія”, що проіснувала до 1907 р. В напрямі цієї партії Дмитрієв заснував у Полтаві видавництво журналу “Рідний край”. Він втопився в річці Псьол в селі Яреськи на Полтавщині в 1907 p., рятуючи селянську дівчину. (. Літер.-Науковий Вістник, том 101, річник 29, кн. З, вересень 1930, стор. 231). 7. Лідія Бурачинська. Олена Пчілка як редак торка. Наше Життя, ч. 10, листопад, 1970, стор. 6-8. 8. Софія Русова. Спомини про Драгоманова. Календар Українського Робітничого Союзу на рік 1934, стор. 63. 9. Ірена Книш. Три ровесниці, 1860-1960; до сторіччя народин Уляни Кравченко, Марії Башкірцев і Мари Заньковецької. Вінніпег, без дати, стор. 279. 10. Весняний ранок Тарасовий; Казка Зеленого гаю (1914); Щасливий день Тарасика Кравченка (1920); Скарб; Мир миром (1921); Кобзареві діти. 11. Пчілці належать переклади деяких творів Ганса X. Андерсена, Оскара Вайлда, Генриха Гайне, Бре- та Гарта, Миколи Гоголя, Віктора Гюго, Вольфганга А. Ґете, Чарльса Діккенса, Альфонса Доде, Михаїла Лєр монтова, Генрі В. Лонгфеллова, Селми Лягерлєф, Адама Міцкевича, Гюї де Мопассана, Семена Я. Надсона, Ади Негрі, Овідія, Олександра Пушкіна, Сафо, Джонатана Свіфта, Юліюша Словацького, Івана Турґєнєва, Федора Тютчева, Святоплука Чеха, Фрідріха Шіллера та ін. 12. Михайло П. Старицький (1904); Наші поети з народу (1908); Марко Л. Кропивницький (1910); Юліюш Словацький (1910); Шевченко й українські поети з народу (1910); Гребінка і його час (1912); Микола Лисенко (1913); Спогади про Михайла Драгоманова (1926); Автобіографія (1930). 13. Dmytro Cyzevs’kyj. A History of Ukrainian Literature; From 11th to the end of the 19 th century. Translated by Dolly Ferguson, Doreen Gonsline and Ulana Petyk. Edited with a Foreword by George S.N. Luckyj. Littleton, Colo., Ukrainian Academic Press, 1975, pp. 599- 600. 14. Українка в світі, вересень 1980, стор. 27. 15. Олена Пчілка. Слово про Панаса Мирного. Прапор 14:5, 1969, стор. 78-85; Мати невмирущої Лесі. Прапор 14:7, 1969, стор. 84-92; М. П. Гнатюк. Олена Пчілка, до 120-річчя з дня народження. Українська мова і література в школі 19:7, 1969, стор. 91-92; Григорій Аврахов і Станіслав Тельнюк. Поезія науки. Дніпро 44:12, 1970, стор. 141-149; І. О. Денисюк. Проза “малих форм” Олени Пчілки. Українське літературознавство 10, 1970, стор. 102-108; Валерій Шевчук. Нова ненова авторка. Вітчизна 40:7, 1972, стор. 207-210; В. Г. Іваненко. Олена Пчілка як дослідниця народного мистецтва. Народна творчість та етнографія 6, лист.-груд. 1989, стор. 69-77; Андрій Чернишов. Для рідного театру. Прапор 14:1, 1989, стор. 92-96; С. Абросимова і Ю. Мицик. Листи Олени Пчілки до Д. І. Яворницького. Радянське літературознав ство 7, лип. 1989, стор. 37-44; Ростислав Пилипчук. Невідомі сторінки спогадів Олени Пчілки про Миколу Лисенка. Народна творчість та етнографія 4, лип.-серп. 1991, стор. 37-47. 16. Див. ч. 7. 17. Одарченко написав: Славна дочка українсь кого народу Олена Пчілка. Нові дні 31:10, 1980, стор. 5-9; Літературна творчість Олени Пчілки. Нові дні 31:11, 1980, стор. 6-10; Олена Пчілка. Свобода, 28-29 жовт. 1980; Олена Пчілка і молодь (спогади). Молода Україна 31:297, 1981, стор. 3-9; Як радянська цензура покалічила оповідання Олени Пчілки “Товаришки”. Сучасність 25:1, 1985, стор. 108-110. 18. Олена Пчілка. Твори (див. ч. 2), стор. 407. 19. Наше Життя 9, жовт. 1960, зворотна стор. обкладинки. 20. В склад делегації входили: Ілля Шраг від Чернігівщини, Володимир Науменко і Микола Дмитрієв від Полтавщини, Олена Пчілка від Волині. Вітте пообіцяв, що в нових постановах про пресу не буде заборони спеціяльно української літератури. 21. Про цей виступ пише Микола Вірний (Француженко) так: “Увечорі того самого дня гімназія влаштувала урочисте Шевченківське свято. На сцені стояв бюст Тараса Шевченка, огорнутий жовтоблакит- ним прапором. Представники влади прийшли пізніше, після того, як оркестра виконала національний гімн “Ще не вмерла Україна”. Розпорядчик свята встиг заховати жовту сторону прапору. Тоді Олена Пчілка ввійшла на сцену і розгорнула прапор, щоб видно було обидва кольори. І в той момент, як вона це зробила, на сцену скочив, як скажений, комісар Крамаренко і, вигукуючи погрози на адресу “жовтоблакитників”, пошматував український національний прапор. Олена Пчілка висту пила з рішучим протестом проти цього вчинку. Вона підняла руку і голосно вигукнула: “Ганьба Крамаренкові!” І тоді всі гукали “Ганьба Крамаренкові!” А на грудях гімназистів заблищали золоті тризуби і жовтоблакитні бантики”. (Див. його статтю “Життя і діяльність П. В. Одарченка”. Любіть Україну: Альманах Українського Братського Союзу 1994, стор. 172. 8 НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1999 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
