Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ По довгій і важкій недузі відійшла у вічність 8 травня 1998. наша довголітня подруга Рома з Романюків Туринська. Народжена в Західній Україні 1912 p., вже змалку винесла з рідної хати духов ні цінності, які постійно плекала і які стали дороговказом на її нелегкому життєвому шляху. Пошана до рідно го слова, культури, любов до рідно го народу були ідейними напрям ними які формували світогляд моло дої дівчини. Закінчила українську гімназію УПТ у Тернополі 1929 р. і педагогічні курси для передшкілля. Вже в той час брала активну участь у Союзі Українок (студентський Відділ у Тернополі) а у підпільній боротьбі української патріотичної молоді як член УВО і ОУН. Неза довго настала важка для україн ського народу реакція польської влади. Рома була в’язнем терно пільської тюрми, потім концтабору Береза Картуська, в 1939 році у Львові на вул. Лонцкого, Бриґідки. Під час Другої світової війни виїхала, як багато інших, на захід і опини лася у Німеччині але і там досягла її тверда рука окупанта. Була ув’язне на в Берліні у 1944 p., пізніше в концтаборі Мальов під Берліном, в тифозному відділенні для радян ських полонених. Щойно з приїздом до США у 1950 році життя Роми почало нор муватися, хоча й сповнене труд нощів нового іміґранта. Все ж таки чікаґська спільнота була саме тим ґрунтом, на якому її всесторонні таланти могли вільно розвиватися. Багато уваги присв’ятила праці з молоддю, зокрема в Пласті — перші пластові сходини відбувалися в гостинній хаті Роми і Мирослава Туринських, в СУМІ, у радіопрограмі для дітей та молоді, де 13 років була диктором передач. Членка 22- го Відділу СУА, з часу приїзду до Чі- каґо, Рома була довголітнім членом управи, культурно-освітньою рефе- ренткою, членом радієвої Колеґії Відділу. Її надзвичайно цікаві до повіді, есеї, реферати з різнорідною тематикою, були завжди на висо кому літературному рівні, подані справді по-мистецьки. Як знаний мистець слова, Рома була відома не лише у Чікаґо, де прикрашала сво єю появою громадські імпрези: її за прошували до виступів у численних містах українського поселення. Ро зуміючи вагу мистецького слова, во на вела також курси цього жанру для чікаґських дітей і молоді. Як член СУА, Рома була цінною части ною нашого Відділу — людиною ви сокої особистої культури і мистець кого таланту. Її відхід залишає про галину яку нелегко буде заповнити. Хай добра згадка про нашу Рому залишиться надовго в пам’яті її подруг-союзянок. Мирослава Шевчик, пресова референтка 22-го Відділу. 29-го червня 1998 року ро дина, союзянки і українська громада в Норт Порт, Фл. відпровадила на вічний спочинок св. п д-р Анну Самофал. Покійна народилася 17 лютого, 1917 року в Задвір’ю біля Львова. Батько, Михайло Васальський, був уряд ником на залізниці, мати учи телькою. Вони навчили Нусю й мо лодшу дочку Мілю шанувати та лю бити все рідне. Нуся вчилася в початковій школі у Задвір’ю, середню освіту одержала у Львові і в 1938 році по чала учительську працю. Рік пізніше пізнала молодого кооперативного працівника Василя Самофала з яким одружилася. Та не встигло молоде подружжя загоспо- дарюватися, як воєнні події змусили їх покинути рідні землі. Скитальська мандрівка почалася найперше по Европі а після закінчення війни завела їх до Америки. Молода родина Самофалів проживала у Філядельфії, Нью-Йорку та задля кращих умов життя переїхали до Нью-Бритен де прожили довгі роки. Тут виростали їхні діти Олександер і Лідія. Анна виявила великі здібності до науки і в тяжких умо- винах здобула ступінь маґістра сло в’янської літератури, педагогіки і бібліотекарства. У 1968 році завер шила освіту докторатом на Укра їнському Вільному Університеті в Мюнхені. Понад 25 років працюва ла в Central Connecticut University, де отримала звання професора. Дочекавши заслуженої емеритури, родина Самофалів проживала в Ґлен Спей, а останні роки у Енґельвурд, Фльоріда. Не забувала й про працю для української громади і враз з чоловіком були активні в парафії св. Володимира в Ґлен Спей, а також організаторами української като лицької парафії св. Марії в Норт Порт, Фльоріда. Д-р Самофал розуміла зав дання організованого жіноцтва і довгі роки була членкою Союзу Українок Америки, а останні роки — членом управи 56-го Відділу СУА в Норт Порт. Понад 20 років уфундо- вувала стипендії для молоді в Бра- зілії, також студентам теології в Рудно на Україні. Раділа з відновлення дер- жавности України, мріяла відвідати рідні сторони та здоров’я не доз воляло. Допомагала українським си ротам, висилала пакунки потребу ючим, оплачувала висилку книжок до університетської бібліотеки у Львові. В особі д-р Самофал наша громада втратила патріотку. В житті вона керувалася прямолінійністю, доброзичливістю, жертвенністю та скромністю. Пам’ять про її шляхетну осо бистість назавжди залишиться між нами. Нехай ця згадка буде про щальною сльозою по світлій пам’яті Нусі Самофал. Вічна їй пам’ять. Марія Наваринська, пресова референтка. Закінчення на 36 стор. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
