Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
увагу на те,що відношення до українців у колиш ньому просторі СССР дискримінаційне. На відміну від попереднього року, у цього річній програмі значна частина обговорення присвячена темам пов’язаним з Україною. Мар’яна Рубчак читала лекції про уявлення та артикуляцію міфів про жінок в Україні і Росії, а у мене була серія лекцій про історію жіночих рухів в Україні та про відношення між фемінізмом та націоналізмом. У семінарі брала участь Людмила Смоляр з Одеси. Її нова книга “Минуле заради майбутнього”, якраз вийшла друком. Книга подає надзвичайно повний образ багатого громадського життя жінок в Україні у період панування Російської імперії. Такі досліди тільки дивують учасників, мовляв, хто подумав би, що в Наддніпрянській Україні було так розвинуте громадське життя. Наша “Білим по Білому” викликає дальше зацікавлення, хоч примірників книжки вже майже немає. І ще дивує учасників те, що я запрошую Л. Смоляр спільно обговорити початки жіночих рухів в Україні. Виявляється, що таке спільне обговорення теми старшим та молод шим науковцем це новизна, належно відзначена, як перша така спроба на терені колишнього СССР. Людмила Виноградова, завідуюча секто ром сім’ї, жінок та молоді при Кабінеті міністрів, познайомила учасниць з працею різних адміністративних структур у державних органах. Вона також коротко представила результати виборів: 35 жінок-депутатів, з них за партійними списками найбільше число від комуністичної партії. Значно побільшилася кількість жінок в адміністративних відомствах, при чому у деяких важливих, навіть провідних посадах. Незважаючи на це, участь жінок, як і у інших частинах колиш нього Союзу, в загальному політичному процесі, слабий. Часто високо поставлені жінки як і жінки депутати, не цікавляться будь яким аспектом жіночої проблематики. В противагу цьому, громад ські жіночі організації в Україні уважно слідкують за різними аспектами політичного життя і, в разі потреби, намагаються вплинути на події. Бувають випадки,що їм це вдається. Упродовж цілої тритижневої праці прохо дило обговорення двох головних проблем — чи жіночі рухи це справжній фемінізм, чи повинно вживатися це поняття так широко як його вжи ваємо коли говоримо про жіночі рухи взагалі. Представники різних ґендерних центрів Москви та Санкт-Петербурґу надавали перевагу вузькому вживанню слова. Більшість учасниць, в тому числі представники різних дослідних центрів в Україні, вважають, що в цьому випадку праця важніша за характеристику дефініції. Семінар виявив наявно ще раз, що росіяни мало знають про інші народи цілого реґіону, і що будь яка співпраця вимагає принаймні бажання ознайомитися з проблема тикою інших. Спілкування помагає, одначе не вистачає, щоб осягнути цю ціль. Під час обговорен ня було багато можливостей продискутувати подібності між фемінізмом та націоналізмом. Особливо чітко проявилося співвідношення між намаганням сучасного фемінізму змінити структуру та форми світосприймання при допомозі поширеного розуміння прав людини. Червоною ниткою крізь розмови пронизувалося переконання, що треба не так проголошувати, як обороняти права — тут історія України служить добрим прикладом, що сама добра віра, без забезпечення можливостей розвитку, не вистачає для реального осягу прав підвладної групи. Друга тема — це відношення наукового вивчення фемінізму, особливо в антропологічному та постмодерністичному підході і практичного жіночого руху. Тут дискусія перегукується з подіб ними розмовами в США. Багато учасниць вирішує, що добре було б просто мати коротші семінарі, щоб неспеціялісти познайомилися з новими розвитками в феміністичній науці. Інші, одначе, наполягали саме на потребі специфічно феміністичного вив чення всіх гуманітарних тем. На закінчення зайнять Ірина Жерьобкіна, директор школи, висловила задоволення з пе ребігу зайнять. Вона підсумувала свої сподівання щодо школи. В першу чергу — це дальше вивчання понять фемінізму, особливо в Західньому та “вітчи- знянному” варіянтах. Воно відбулося і, мабуть, спонукало багатьох до дальшої праці, (до речі, слово — “отечественньїй” — дальше вживається, і не завжди це просто вітчизняний). Хотіли організатори школи також розглядати фемінізм в Україні та в дооколишніх державах і це відбулося. Питання “хто ми в колишньому радянському просторі” не надто турбувало учасниць і дискусії на цю тему, згідно з Жерьобкіною, не стояли на заваді спілкування. З останнім твердженням не всі погодилися, але в основному атмосфера впродовж трьох тижнів була доброзичлива. Персонал, що обслуговує санаторій — ліка рі, терапевти, медсестри, спеціялісти по ваннах, болотах, інгаляціях, їжі; служниці, масажистки, ґіди — уболівають за старими часами. В дорозі до Се вастополя ґід змальовує золоті часи імперської Таврії, чергова на поверсі нарікає на мізерну пен сію, масажистка признається, що колись жилось їм краще, та бере плату за масаж в особисту кишеню. Як були двірськими кріпаками, так і залишилися зі своєю ностальгією. Які там їм національні чи Тендерні права! Гроші — це інше діло. А от у розкішному парку, збудованому, тобто посадженому ще минулого століття, перед філоксерією та перед революцією — чую як дядько соковито клене приїжджого панського ’’паршивого пса”. Привітно відповідає по-укра їнськи, але в розмову заходити не бачить причини. Різні люди тут приїжджали, і хто його знає, що це за одні тепер — якісь-то феміністки і то більшість з них говорять по-російськи. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top