Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
КРУТИ День помирав, як недобитий лебідь Ніч перейняла невимовний біль. Здригались зорі в сполотнілім небі І тихо падали в криваву заметіль. Стогнали Крути і молився вітер, Цілуючи скривавлені сліди: Вас мало, діти, вас так мало, діти, Супроти п’яної московської орди. В пекучий сніг... Навзнак... Не на коліна. Заплакав місяць в зоряну блакить. Всі — як один... Кріпися, Україно, Хоч їхня смерть вовік не відболить. Своєрідною пам'яттю і високою оцінкою заслуг кир Андрея для української культури була поява альбому І. Свєнціцького “Галицько-українські ікони XV-XVI ст.” з посвятою “Основникові Національного Музею”. У житті керувався високими етичними засадами християнства і гуманістичними ідеалами. Був співчутливий до убогих, немічних, поневолених та намагався їм допомогти. Відвідував хворих у лікарні, особливо одиноких, щоб розрадити і якомога підтримати, завжди маючи на увазі глибоку мудрість — "Не так панувати як допомагати" — допомагати справі і людям. Після закінчення війни у 1945 р. допомагав молодим незабезпеченим науковцям які працювали над дисертаціями та іншим потребуючим. Як депутат Верховної Ради УРСР, яким його вибрали після смерти депутата ВР УРСР академіка Філарета Колесси у 1947 p., завжди був готовий виступити на захист своїх виборців, а також репресованих працівників установ які очолював. Був дуже мужньою людиною і відповідною тактикою вдалося йому не допустити до того, щоб окупанти вивезли скарби українського мистецтва Національного Музею в Німеччину. Відважився також виступити в обороні наукового працівника Промислового музею єврея якому німецька влада заборонила працювати професійно — звернувся, як принципова людина, у письмовій формі до відповідних інстанцій. Був толерантною людиною і, як безпартій ний, відносився до представників різних партій і пог лядів, національностей і конфесій з повагою, якщо вони шанували українську культуру і сприяли її роз виткові. У протилежному ж випадку — відкрито і гостро засуджував у пресі всі ворожі дії по відношенні до української культури. Особисте життя, незважаючи на тяжкі втра ти і цілий ряд болючих переживань, склалося в І. Свєнціцького відносно добре. Був щасливо одру жений, бо наша мама Анісія, з дому Вострякова, розу міла його широку наукову діяльність як славіста і українського культурного діяча, завжди підтримуючи його своїм схвальним ставленням у всіх починаннях. З нею завжди радився, високо цінував її філосо фічний, недріб'язковий спосіб мислення та розуміння справ. В особливо конфліктних життєвих ситуаціях вона ніколи не зважала на свою вигоду і радила чо ловікові поступати так як каже йому власне сумління. Що стосується дочок Віри і Мари, то у процесі виховання уважно слідкував за проявленням їх при родних здібностей і нахилів, не накидаючись їм надто своїми нагадуваннями, чи постійними порадами, наді ючись, що згодом все зрозуміють самі, усвідомлять свої зацікавлення, здібності, знайдуть своє місце в суспільстві. Бажав, щоб ми стали добрими і сумлін ними фахівцями-спеціялістами. У процес виховання включався непомітно, запрошуючи вчителів інозем них мов — англійської і французької, а також рисунків для Віри, а для мене — вчителів гри на скрипці. Ми завжди відчували його любов і турботу про нас, хоч свої почуття ніколи не заявляв. Намагав ся виховати в нас самостійність, розумну ощадли вість, чесність і працьовитість. Любив дітей не тільки своїх, але й чужих і дуже легко знаходив з ними кон такт, тішився, коли спостерігав у цих малих істотах можливості розвитку майбутньої людини і громадяни на. Був щасливий, що його старша дочка Віра захопилася мистецтвом і бажала продовжувати його діяльність на ниві української культури — музейної справи і мистецтвознавства. Як керівник культурної установи, цікавився не лише вагомими організаційними і науковими спра вами, але й щоденним господарством — мусів спілку ватися з виконавцями різних робіт і провадити з ними розмови на ту чи іншу теми. Вважав, що прислу хаючись до їх практичних міркувань, можна з успіхом розв'язати не одну потрібну справу. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
