Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
КРУТИ День помирав, як недобитий лебідь Ніч перейняла невимовний біль. Здригались зорі в сполотнілім небі І тихо падали в криваву заметіль. Стогнали Крути і молився вітер, Цілуючи скривавлені сліди: Вас мало, діти, вас так мало, діти, Супроти п’яної московської орди. В пекучий сніг... Навзнак... Не на коліна. Заплакав місяць в зоряну блакить. Всі — як один... Кріпися, Україно, Хоч їхня смерть вовік не відболить. Своєрідною пам'яттю і високою оцінкою заслуг кир Андрея для української культури була поява альбому І. Свєнціцького “Галицько-українські ікони XV-XVI ст.” з посвятою “Основникові Національного Музею”. У житті керувався високими етичними засадами християнства і гуманістичними ідеалами. Був співчутливий до убогих, немічних, поневолених та намагався їм допомогти. Відвідував хворих у лікарні, особливо одиноких, щоб розрадити і якомога підтримати, завжди маючи на увазі глибоку мудрість — "Не так панувати як допомагати" — допомагати справі і людям. Після закінчення війни у 1945 р. допомагав молодим незабезпеченим науковцям які працювали над дисертаціями та іншим потребуючим. Як депутат Верховної Ради УРСР, яким його вибрали після смерти депутата ВР УРСР академіка Філарета Колесси у 1947 p., завжди був готовий виступити на захист своїх виборців, а також репресованих працівників установ які очолював. Був дуже мужньою людиною і відповідною тактикою вдалося йому не допустити до того, щоб окупанти вивезли скарби українського мистецтва Національного Музею в Німеччину. Відважився також виступити в обороні наукового працівника Промислового музею єврея якому німецька влада заборонила працювати професійно — звернувся, як принципова людина, у письмовій формі до відповідних інстанцій. Був толерантною людиною і, як безпартій ний, відносився до представників різних партій і пог лядів, національностей і конфесій з повагою, якщо вони шанували українську культуру і сприяли її роз виткові. У протилежному ж випадку — відкрито і гостро засуджував у пресі всі ворожі дії по відношенні до української культури. Особисте життя, незважаючи на тяжкі втра ти і цілий ряд болючих переживань, склалося в І. Свєнціцького відносно добре. Був щасливо одру жений, бо наша мама Анісія, з дому Вострякова, розу міла його широку наукову діяльність як славіста і українського культурного діяча, завжди підтримуючи його своїм схвальним ставленням у всіх починаннях. З нею завжди радився, високо цінував її філосо фічний, недріб'язковий спосіб мислення та розуміння справ. В особливо конфліктних життєвих ситуаціях вона ніколи не зважала на свою вигоду і радила чо ловікові поступати так як каже йому власне сумління. Що стосується дочок Віри і Мари, то у процесі виховання уважно слідкував за проявленням їх при родних здібностей і нахилів, не накидаючись їм надто своїми нагадуваннями, чи постійними порадами, наді ючись, що згодом все зрозуміють самі, усвідомлять свої зацікавлення, здібності, знайдуть своє місце в суспільстві. Бажав, щоб ми стали добрими і сумлін ними фахівцями-спеціялістами. У процес виховання включався непомітно, запрошуючи вчителів інозем них мов — англійської і французької, а також рисунків для Віри, а для мене — вчителів гри на скрипці. Ми завжди відчували його любов і турботу про нас, хоч свої почуття ніколи не заявляв. Намагав ся виховати в нас самостійність, розумну ощадли вість, чесність і працьовитість. Любив дітей не тільки своїх, але й чужих і дуже легко знаходив з ними кон такт, тішився, коли спостерігав у цих малих істотах можливості розвитку майбутньої людини і громадяни на. Був щасливий, що його старша дочка Віра захопилася мистецтвом і бажала продовжувати його діяльність на ниві української культури — музейної справи і мистецтвознавства. Як керівник культурної установи, цікавився не лише вагомими організаційними і науковими спра вами, але й щоденним господарством — мусів спілку ватися з виконавцями різних робіт і провадити з ними розмови на ту чи іншу теми. Вважав, що прислу хаючись до їх практичних міркувань, можна з успіхом розв'язати не одну потрібну справу. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
