Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
цікавлення різними проблемами суспільно-політич ного і культурного життя свого народу мобілізують всі сили Іларіона сприймати все, що діється навкруги таким, яким воно є, спонукаючи до активного чину. 1904-1905 pp. — період боротьби галичан за українській університет. Іларіон Свєнціцький, як член москвофільської партії в якій він опинився через родинні традиції, осягнув незалежний погляд на життя, пропагуючи у редагованому ним журналі “Живая мьісль” конечність організації українського університету. Крім цього він засуджує політику царської Росії на Україні — заборону українського друкованого слова та зруйнування Катериною II Запорізької Січі 1775 року. Це “вільнодумство” Свєн- ціцького викликає обурення серед москвофільської партії і бурхливу полеміку в галицькій пресі. Конфлікт закінчується звільненням І. Свєнціцького з посади бібліотекаря “Народного дому” і виключенням з москофільської партії. Всі ці події посприяли тому, що Іларіон Свєн ціцький потрапляє 1905 p., завдяки рекомендації каноніка і історика Антона Петрушевича, на роботу до Митрополита Галицького, графа Андрея Шептиць- кого, який мав поважну збірку ікон, стародруків, портретів та інших експонатів. Все це І. Свєнціцький описав за час свого безробіття. Отримує посаду кура тора Церковного музею, заснованого кир Андреєм у 1905 p., метою якого було збирати і зберігати пам'ят ки мистецтва пов'язані з церковною культурою. Зав дяки інтенсивній збирацькій діяльності 29-літнього директора в Галичині (1905 р. відвідує 60 сіл різних областей і районів) а також закупівлі різних пам'яток мистецтва, в основому стародруків, на ринках Києва, Мінська, Москви, Санкт-Петербурґа, цей музей, буди нок якого знаходився на території собору св. Юра, перетворюється в Національний Музей, бо в процесі збирання експонатів включаються, крім предметів церковного призначення, пам'ятки народного мистецтва та сучасне малярство. У зв'язку з цим “Церковний музей” отримує офіційну назву “Національний Музей у Львові” в 1909 p., адже церковне мистецтво є тісно пов'язане з мистецтвом народу в цілому. Любов до книжки була притаманна Іларіонові Свєнціцькому вже з раннього дитинства. Перша книжка яку він, вже дорослим, придбав для своєї бібліотеки — це багатотомна енциклопедія англій ською мовою. Як правило купує книжки яких не було в бібліотеці Народного Дому а пізніше в бібліотеці Національного Музею. Це книжки з питань слов'янсь кої філології, загального мовознавства, з української і російської філології, філософії, тощо. Ще студентом любив дарувати своїм друзям і рідним книжки з відповідною присвятою. Нам, дітям, дарував казки і фантастичні повісті, розвиваючи тим самим любов до читання, фантазію, сприяючи розширенню горизонту і глибокого зацікавлення довколишнім світом. Глибоко відчував красу природи, яка давала йому відпруження після важкої розумової праці і відновлювала сили для дальшої боротьби за життя та підвищення культурного рівня народу. Любив краєвиди рідного села Убині з його малими лісочками і урожайними чорноземними полями. Також Карпати, Гуцульщина і Бойківщина були близькі його серцю. Проте, у 1909 році, після напруженої наукової і музей ної праці постановив відпочити від усіх галицьких труднощів і проблем, тому їде на Адріятичне побережжя у Словенію а згодом у Венецію. Змагання до правди і незалежности змушувало Іларіона Свєнціцького бути максимально об'єктивним у власних наукових дослідженнях, не піддаватися апріорним бездоказовим поглядам і тільки на фактичному матеріялі стверджувати свою точку зору. Це змагання до правди стосувалося також його поведінки у суспільному житті. У післявоєнний період приходилося йому нераз, при певних обставинах, заявляти, що основником Етнографічного музею НТШ є Михайло Грушевський, а Національного музею у Львові — митрополит Галицький Андрей Шептицький, а не якісь інші особи, яким цю заслугу приписували. Що стосується терпеливости і витривалости, то ці прикмети потрібні були Іларіонові Свєнціцькому для виконання будь-якого задуму — написання звичайної статті, ґрунтовнішого дослідження, видання книжки чи завершення будови нових музейних корпусів в умовах загальної економічної кризи. Франкові слова “Лиш боротись, значить жить” мобілізували І. Свєнціцького на боротьбу за усунення різних перешкод, які безупину виникали повсякчасно. А Національний Музей необхідно було збагачувати пам'ятками минулих віків, народного і сучасного професійного мистецтва, дбати про поши рення експозиційної площі, про виховання фахівців для різних відділів, а також виховання глядача. Останнє досягалося при допомозі організації різних виставок, а також завдяки музейним виданням на мистецькі теми, автором яких, часто на громадських засадах, був сам директор Національного Музею. Чимало зусиль вимагало здобуття додаткових коштів для завершення будови двох нових музейних корпусів з підвищеною стелею і відповідним оздоб ленням для експозиції візантійських ікон найстаршого періоду і Богородчанського іконостасу. Необхідність підтримки художників шляхом систематичної купівлі їх найвартісніших творів вимагала ініціятиви директора Національного Музею, який комплектував і зберігав твори сучасного мистецтва для майбутніх поколінь. Характерною рисою І. Свєнціцького, як ди ректора, було його намагання зафіксувати на письмі всі дані про діяльність установи, увіковічнюючи таким чином, історичний розвиток Національного Музею у Львові, заснованого і уфундованого митрополитом Андреєм Шептицьким, впродовж майже чотирьох десятиріч (1905-1939). Рівночасно ця історія була прикладом раціонального, ощадного, ініціятивного і чесного господарювання у складних і важких умовах ринкової економіки. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
