Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Із завідування редакцією зняли, перевели редагувати художню літературу. У Майї Білан почалися нові баталії — змагання за книги молодих письменників і поетів, за багато творів уже іменитих письменників, яких зарахували до націоналістів. Приміром, теперішньому мерові міста Львова Василю Куйбіді важко було опублікуватись, бо народився в Інті, де відбували покарання за те, що змагались за волю України його батьки. М. Білан допомогла “пробитись” йому в літературу. Довелося воювати й відстоювати книгу Романа Федоріва з талановитими казками-леґендами “Син чарівної лані”, “Рудий опришок”, які тепер стали клясикою української літератури. Відстоювала книгу Євгена Куртяка “Спалені обози”, за яку, вже вкотре, постраждала матеріяльно. Знайшли й ін ший спосіб тиснути на психіку. У дні, коли отриму вала платню, на вулиці підходили сумнівного вигля ду типи, змушували відкривати торбинку, звідки витягали гроші й ішли спокійно жити. Були поінформовані коли в “Каменярі” виплачують гро ші, знали стежки, якими ходить мати двох дітей. У новій редакції працювала як з україно мовними, так і з російськомовними авторами, котрі в існуючій тоді системі з тоталітарним режимом знаходилися у різних умовах. Російськомовним забезпечувалася гарантія комфортности у сус пільстві і відкривались двері до швидкої літера турної кар’єри. З однією невеликою збіркою поезій приймали до Спілки письменників СССР. Майя Білан намагалася сприяти українським авторам, підтримувати їх, творити разом з ними українську літературну школу. В Україні, як відомо, не існу вало літературного інституту. Більшість молодих поетів навчались у Інституті літератури ім. М. Горького у Москві. Із зацикленими на московській школі авторами редакторові доводилося змагатися самотужки, коли редагувала рукописи. Потрібно було протистояти професійній школі, яка вихову вала російських літераторів, для російської дер жави, а не для України. Це М. Білан розуміла, в цьому питанні були однодумцями з Григорієм Чубаєм, який також навчався у Москві. Але про це колись, можливо, напише сама Майя Білан. Працюючи у видавництві, вільного часу майже не залишалося. Однак саме в цей період у світ вийшло чотири поетичних збірки: “Степові луни” (1977), “Право істини” (1981), “Коріння слів” (1986), “Свідомість променя” (1989). Вже у першій поетичній книзі з рядків багатьох віршів чітко вимальовуються риси творчої самобутности, непересічного обдарування поетеси. У своїй творчості М. Білан завжди опирається на український фолкльор, етнографію. У авторки ви разно окреслюється притаманний лише їй поетич ний почерк. Для її поезій є характерними насту пальний ритм, який, немов набігаюча хвиля, зда ється захлисне читача, чітка побудова малюнка вірша. Вірші цікаві філософським проникненням у суть речей і явищ. Філософські роздуми про людину і мистецтво, про минуле і майбутнє, про смисл буття — тематика сонетів М. Білан. У кожному вірші й поемі у збірці “Коріння слів” відчувається своєрідний поетичний підтекст, тема історичної спадкоємности поколінь, їх нерозривний зв’язок, взаємозбагачення і взаємовідповідапь- ність. Поемою “Свято врожаю” М. Білан хотіла привернути увагу до того, що українці — цивілізація древня, що історія наша не бере початку з IX ст., або як нам нав’язували, із XVII ст. Вона сягає значно глибших часів. Оскільки на наукові статті на цю тему було накладено табу, то М. Білан у віршованій формі привертає до цього увагу. Мотив спадкоємности прочитується у багатьох поезіях Майї Білан, особливо у циклі “Середмістя”, де переплітаються образи сучаснос- ти й історії. Вірші цього циклу — це своєрідне запрошення до мандрівки по древньому Львову, який Майя Білан любить безмежно, фундамен тально знає його історію. Стержнем її творчости є традиція. Основну проблему доробку становить трансформація традиції у сьогодення. Це вона робить і в поезії, і в публіцистичних статтях, і в наукових дослідженнях. Це — суть літературної, дослідницької, викладацької діяльности, це — постійна незрадлива громадська позиція поета і громадянина України, у якій би ситуації — полі тичній чи економічній — не перебувала держава і її народ. І де б вона не була, щоб не сталося, ко зацький степ озветься до неї підтримкою: Коли степи замріяні мовчать, Ранкова тиша розстеля тумани, З могил встають козацькі отамани, Шаблюками крицевими бряжчать. А їм у пояс гнеться стиглий колос, В росі щасливу голову хова, Та обіцяє золоті жнива І пісню степову на повний голос. І знову — традиція, і знову — сучасність, викарбована майстерно, делікатно, непідкупно. Хоч вірш написаний в часи партійної апотеози, партійного панування. Золотих жнив поетеса дочекалася 1 грудня 1991 p. І знову праця, ... праця..., праця... І знову нелегко, бо ті хто був у протилежному таборі, залишилися на своїх місцях. Але тепер є найбільше щастя — незалежність. Майя Білан вважає, що її треба ще здобувати, утверджувати, жити нею. О, це нелегко. Свобода не кладеться солодким пирогом... За свободу вмирали, віддавали життя, тепер треба жити за свободи. Майя Білан працює. До друку підготовлена праця “Символізм україн ського строю”. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
