Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
пила на роботу в газету “Вільна Україна”. Як зав жди, працювала нестандартно, оригінально, бо вже мала свою моральну позицію: не зраджувати ні своєї хати під Високою Могилою, ні репресова них — рідних, знайомих і незнайомих, але близьких — українців. У газеті започаткувала нову літера турно-мистецьку тематичну сторінку “Ватра па лає”. Тут мали змогу друкувати свої матеріяли пое ти й мистецтвознавці, початкуючі журналісти, май бутні відомі й менш відомі літератори. На шпальтах газети друкувалися Роман Іваничук, Роман Куд- лик, Микола Ільницький, Роман Кирчів... Тут були вміщені статті, рецензії, огляди виставок, репор тажі з цікавих мистецьких та літературних подій... В Україні була відлига 60-х років. Тут же друкувала статті, рецензії й репортажі сама Майя Білан. У всіх цих матеріялах відчувається чітка громадянська позиція, вболівання за Україну. Приміром у рецензії на кінофільм “Сон” у свої 28 років Майя Білан відкидає заяложені тези про Шевченка-револю- ціонера, змальовує його портрет борця за волю України. Погодьмося, що в часи, коли за прове дення Шевченківського вечора “летіли шапки” ди ректорам, секретарям, коли слова Україна, козац тво, викликало недвозначну реакцію партійних інстанцій і цензури, потрібно було мати тверду громадянську відвагу, щоби писати такі рецензії. У 1964 р. Майя Білан започаткувала у газеті нову рубрику — “Мистецтво звільненого краю”. Це вона робить з метою дати можливість літературознавцям, мистецтвознавцям, історикам, народознавцям, фолкльористам друкувати свої матеріяли про Григорія Смольського, Романа Сельського, Леопольда Левицького, Івана Левин- ського та ін., щоб творчі люди могли висловити свої думки, погляди, щоб хоч трохи розкрилася душа перед рідним народом. Про скульптуру ще вдалося поговорити. Замовила статтю мистецтвознавцю Богданові Гориню. Стаття називалася “Сучасна львівська скульптура”. Й гадки не мала, що з цієї публікації можна зробити “велику політику”. Статтю визнали тенденційною, Б. Горинь написав у ній лише про скульпторів, вихідців із західних об ластей України. Ті ж, котрі приїхали після війни за скеруванням із Москви, Києва, не згадувались. Це й викликало у них обурення, яке вилилось у доносі, що його відправили в обласний комітет кому ністичної партії. Звичайно, М. Білан викликали, як у ті часи казали, “на килим” у обком, звинуватили у націоналізмі. Потім й Богдана Гориня обливали брудом у Львівському відділенні Спілки худож ників. Та цього судилища виявилося замало. Ви кладачі Львівського державного інституту при кладного та декоративного мистецтва вирішили зробити ще одне обговорення статті у приміщенні ЛДІПДМ, де автора й молоду тоді журналістку ладні були розіп’яти на хресті. ПЛОЩА РИНОК Рустика Тут ранок довго тіні береже, Вдивляючись в смутні видіння ночі, Лише веселі пелюстки розет На сонце вперто відкривають очі. І промінь ясний впасти в очі рад... Склепіння гнуть небесну просторінь, У твердь земну вгрузають контрфорси; Виважуючи часу глибочінь, Спокійно дихають камінні торси. ...І сонце колобродить доокола... Застигли в мурах ритми кам’яні, Немов сонета викувані строфи, І в ренесанснім різьбленім вікні Майже львів’янки витончений профіль. ...І старість не прийде сюди ніколи... Натхнення в руки циркуль узяло І викопало точні розрахунки: Зігріта під симетрії крилом, Краса з’явилась в повнім обладунку. ...Ах, як тримає ренесансовий квадрат... На ратуші годинник мірно б’є, На брук зітертий падають хвилини, І площа, як завмерлий інтер’єр, Вбирає в себе кожен крок людини. ...На чотирьох кутах рухливе вічне коло. Старовина двадцятий вік хмелить, Потік життя, прискорюючись, плине, Із брами віє протягом століть, І довголіттям дишуть древні стіни. Майя Білан. Право істини. Та на цьому не закінчились неприємності Майї Білан. Вона замовила статтю Р. Янішевському про українські кахлі, потім написав він про творчість окремих мистців, робив огляди художніх виставок. Зокрема, в цих матеріялах було вміщено коротку інформацію про І. Левинського, згодом вийшла стаття про Л. Левицького. І знову спалах нув вогонь ненависти з боку партійних органів. Як же ж це — писати про “українських буржуазних націоналістів”. Майї Білан довелося піти з редакції “Вільної України”. Тим часом вийшла друком поетична збірка молодого, здібного поета Р. Кудлика під назвою “Весняний більярд”. Майя написала рецензію на цю збірку. Та не судилося їй побачити світу. Зняли з чергового номера часопису “Жовтень” (тепер “Дзвін”). Рецензію забрали в обком партії. І знову — тяганина, моральний тиск. М. Білан у цій ситуації була навіть спокійною, бо не відчувала за собою Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
