Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
— Дякую дорога, кохана мамусю, — прошепотіла Леся і всміхнулася. Притих біль у нозі, стало лагідно й тихо в покої. Леся лежала й гладила рукою свій альбом. Про що вона думала в цей час? Тільки про вірші. Про вірші Віктора Гюґо, яких вже досі немало читала, про вірші своєї мами, яка писала під псевдо Олена Пчілка, про свої власні вірші, які весь час бриніли в душі. Леся від чула дивний приплив сил і бажання писати, запов нити цей альбом гарними віршами, щоб мама читала й була щаслива, бо так багато горя має мама через її хвороби. Мамин подарунок зробив з Лесею чудо. Не тільки вірші, а й листи вона почала писати віршами. Ось що вона написала до брата Михайла: Котрогось там марта У дев’яностий рік! Сьогодні дням і числам Я загубила лік Михайлику мій любий! Я зважила собі Сьогодні написати У віршах лист тобі. Перо й чорнило маю, Надхнення лиш нема! А надо мною муза Стоїть,як стовп, німа. В лихім гуморі муза Так само, як і я, — Прив’язана за ногу Фантазія моя. Бо що ж робить! Не всім же На світі вільним буть, Століття люди б’ються, Щоб воленьку здобуть!... Коли ж “принципіяльно” Питання розібрать, То вийде, що не варто Над ним і сумувать... Вірш виходив довгий і Леся засміялася: ото буде що читати Михайлові! А ще він побачить, що вона в гуморі, не дуже переймається тим, що надворі весна, а вона не може ходити. Це, зви чайно, розвеселить брата, а потім він приїде з Києва до Колодяжного і вони разом переглядати муть альбом. Але до того часу ще треба написати немало віршів, щоб любий брат мав що читати і довго сидів біля неї. Леся погладила альбом і, котрий вже раз, прошепотіла: — Дякую, кохана мамусенько, за чарівний альбом... У цей час тато заглянув до покою і був приємно здивований: Леся навіть не почула, що двері відчинилися, вона замріяно дивилася у вікно, а на устах її грав легкий усміх... Неоніля Винарська. Провесна. Олія. ЛЕОНІД ПОЛТАВА Весь ліс у білій ризі, Але нерівний сніг: По нім, як знаки в книзі Сліди звіриних ніг. КНИГА ЛІСОВА Ніхто з людей у лісі Сюди вночі не йде. Хто ж біг по цім узліссі? Куди цей слід веде? То лиса хитрі кроки, В село він певно біг, Ведмедя слід широкий Поплямив густо сніг. Там вовчі лапи стали, Там вивірки сліди І зайчиків, що мчали, Напевно, від біди... Тут кожного звіряти Пригода, втеча, бій, - Зумій лиш прочитати У книзі лісовій.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
