Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
За походженням Михайло Комаров вважається росія нином, а його дружина Любов (дівоче прізвище Гра- бовська) — полькою. Обидвоє вони добре володіли українською мовою. На мою думку, українські гени, безумовно, можна знайти в родоводі сім’ї. А якщо моє припущення хибне, то тим більша честь і хвала подружжю Комарових, які прийняли українську куль туру, як свою, позаяк жили на землі нашого народу і дітей своїх виховали свідомими українцями. Михайло Комаров народився 1844 року на Січе- славщині, густо политій козацькою кров’ю. Після за кінчення правничого факультету Харківського уні верситету працював у Воронезькій губернії, а згодом в Києві та Умані (звідти родом і один з його псевдо німів — Уманець). Своєю невтомною працею Михайло Комаров залишив глибокий слід на ниві української культури, насамперед як бібліограф та видавець. Любов до книг спонукала його відкрити в Києві платну бібліотеку, там, напевно, він і познайомився з палким і невтомним збирачем українських сил Оле ною Пчілкою. Цікаво, що перша книга, яку прочитала маленька донька Олени Пчілки Леся, належала перу Михайла Комарова і називалася ’’Розмова про земні сили”. Багато спільного в цих двох родинах. Хвороба доньки Галини (вона змалку заслабла на сколіоз) змусила родину Комарових шукати цілющих сил при роди, отож 1887 року вони осіли в Одесі, де пан Комаров відразу став відомим як нотаріюс. Але майже кожну вільну хвилину ця невсипуща людина з козацькими вусами та в круглих окулярах віддавала українському письменству, по-батьківськи захища ючи його від гострої коси російського царизму. Михайло Комаров не був осторонь і громадської роботи, разом з однодумцями об’єднав українських патріотів Одеси у ’’Стару громаду”, став натхнен ником ’’Просвіти”. За все це нам, сучасникам, на лежить ставитись до Михайла Комарова так, як і Леся Українка — ”з великою пошаною”. Є ще один показник, що може свідчити про істинний патріотизм людини: рідні діти. Якими ж виростив своїх доньок Михайло Комаров? Свою першу дитину, котра побачила світ влітку 1870 року, Комарови назвали Маргаритою. До Одеси вона переїхала разом з батьками на сімнадцятому році життя. Через рік поріг їхнього дому переступила Леся, щоб назавжди увійти в її життя. Чверть століття вони перебували в полі зору душі одна одної. Зустрі чі, прощання і листи, десятки листів, з яких, на жаль, збереглися лише одиниці. Бували і паузи непорозу міння, проте недовгі, а на материні сумніви Леся від повідала: ’’...Маргариту я дуже люблю ’’раз назав жди”. Юними вдвох вони вишили рушник, який від везли на могилу Шевченка. А пізніше так само ста ранно вишивали-мережили свою виняткову приязнь. Та не тільки завдяки Лесі ми згадуємо сьогодні Маргариту Комарову. Вона не була обдарована яскра вим літературним хистом, хоча її переклади (з ро сійської на українську та з української на російську) стали скромним вкладом в українське письменство. Однак Маргарита зарекомендувала себе насамперед літературним організатором, потреба в яких була не менш важливою в Україні кінця XIX століття. Маючи за зразок київську ’’Плеяду”, опираючись на традиції ’’Старої громади” в Одесі, їй вдалось об’єднати одеську молодь, закохану в українське слово, що робила свої перші творчі кроки, у літературне това риство ’’Молода громада”. Власне, це було водночас і громадське об’єднання українців-патріотів, які від важно пішли наперекір ровесникам, що сповідували в Одесі переважно шовіністично-російські ідеали (будь-то соціялістичні чи монархічні). ’’Молода громада” збиралась часто, читали допо віді, деклямували, щорічно відзначали Шевченкові роковини, не пропускали жодної української вистави в місті. Леся Українка приглядалась, кого з одеситів можна було б залучити до перекладів кращих зразків європейської прози та поезії, котрими настала пора збагатити українську літературу. Звернула увагу на 6 НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1998 Леся Українка з братом Михайлом і Маргаритою Кома ровою в Одесі (1889). Lesia Ukrainka with her brother Mykhailo an Margarita Koma rova in Odesa. 1889. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
