Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
переживань і цікавих питань та високих ідей, властивих її творам. Твори Кобилянської були призначені для ра фінованого читача, а наші селяни вчилися за російською читанкою К. Ушинського Родное слово для початкових шкіл. На зборах Громади тепер дискутували питання, чи давати селу твори самих українських авторів, бо, як з’ясувалася справа, й своїх власних письменників, при датних для сільського читання, не бракувало, чи вико ристовувати й російські брошури для народу, наприклад, толстовського видавництва ’’Посредник”, перекладаючи такі з них, як ’’Много ли человеку земли нужно”, ”Где любовь, там и Бог”, ”Бог правду видит, да не скоро скажет” та інші. Дівчата вже стали почувати себе певніше й бралися перекладати з чужомовних авторів. Іван Сте- шенко допомагав їм в складних випадках. Так, коли Євгенія Щербаківська, перекладаючи з російського тексту, не знала, як сказати по-українськи ’’лесопильний завод”, він дав їй український відповідник — тартак або тиртак. Тут вона відразу ж побачила зв’язок між цією назвою й словом ’’тирса”. Тирса створюється, коли роз пилюють дерева. А дівчата, знаючи це слово, думали, що воно має, якийсь зв’язок із степовою травою тирсою — й не могли того зв’язку дошукатися.24 Стешенко радив членам Громади не намагатися ро бити точний переклад на українську мову, бо при цьому губиться жвавість і легкість мови, не старатися зберегти національні особливості й специфіку фразеології автора, а писати вільні перекази: зберігати фабулу, але присто совувати виклад тексту до рівня й психіки малоосві- ченого пересічного селянського читача-українця. Готові переклади-перекази складалися так само в книгарні Киевской стариньї, де й рецензії на видру- ковані книжечки. Крім української ’’Жіночої громади”, яка не ставила собі ніяких політичних завдань, у Києві була ’’Вільна громада” — філія РУПу (Революційної української пар тії), одним із організаторів якої був син Володимира Антоновича Дмитро, а членами були Володимир Вин- ниченко, Євген Голіцинський, Андрій Лівицький і його дружина, член ’’Жіночої громади” Марія Ткаченко-Лі- вицька, Катерина Ярмут (згодом дружина Голіцинсько- го), Марія Гоженко, Євгенія Лівицька — сестра Андрія, Олександер Скоропис-Йолтуховський та деякі інші. Вільна громада РУПу хотіла внести трохи револю ційного духу до ’’Жіночої громади” й пожвавити її ро боту. Марія Лівицька згадує в своїх споминах: ’’Тяжко було вносити туди революційний рух, коли там членами були пані поважного віку. Отже було постановлено при тягти до ’’Жіночої громади” молодих членів. На мою рекомендацію прийняли до членів РУПу Марію Гоженко і сестру Андрія Женю Лівицьку”.25 Тоді ж вступила до ’’Жіночої громади” й Катерина Ярмут. Не знати, наскільки це ’’вливання молодої крови” пожвавило діяльність ’’Жіночої громади”, але в усякому разі зв’язок між членами ’’Жіночої громади” й ’’Вільної громади” РУПу поширився й став тіснішим. Кілька років перед тим у Києві створилася Україн ська студентська громада. В ній були Дмитро Анто нович, Володимир Винниченко, Ростислав Лащенко, Єв ген Голіцинський, Олександер Скоропис-Йолтуховський, Катерина Ярмут, Василь Совачів та інші. Пізніше, коли засновано РУП у Харкові, багато членів цієї Студентської громади увійшло до складу й київської’’Вільної громади” РУПу. Обидві ці організації були нелегальні, як і ’’Жіноча громада”, деякі члени Студентської громади, як і члени РУПу, були на підозрі в поліції; в них часом робили труси й заарештовували їх. Діяльність цих організацій конче вимагала суворої конспірації. 1. Марія Лівицька. На грані двох епох (Нью-Йорк, 1972), стор. 115-117. Див. також: Ганна Чикаленко ’’Київська жіноча громада в перших роках XX ст.” Жінка (Львів) 1939, стор. 2-3. 2. Марія Лівицька. Там таки; Євгенія Щербаківська- Кричевська. Спогади в листі до автора з 1955 р. 3. Марія Лівицька, стор. 11, 118; Олександер Лотоць- кий. Сторінки минулого, т. ІІ (Варшава, 1933), стор. 248; Євгенія Щербаківська-Кричевська. Спогади в листі до авто ра з 1955 р. 4. Там таки. 5. Ганна Чикаленко. Там таки. 6. Марія Лівицька, стор. 11,118. 7. Ганна Чикаленко. Там таки. 8. Там таки. 9. Євгенія Щербаківська-Кричевська. З листа до автора 1955 р. 10. Марія Лівицька, стор. 115-117. 11. Іван Огієнко. Українська культура (Катеринослав— Ляйпціґ, 1923), стор. 211-217. 12. Олександер Лотоцький. Там таки. 13. Там таки. 14. Там таки, стор. 251-252. 15. Там таки, стор. 253. 16. М. Грушевський, Українство в России (С.-Петер- бурґ, 1906), стор. 17. 17. Іван Огієнко, стор. 220. 18. Ганна Чикаленко. Там таки. 19. Там таки; Марія Лівицька, стор. 11,118. 20. Євгенія Щербаківська-Кричевська. Спогади в листі до автора. 21. Там таки. 22. Євген Чикаленко. Спогади, ч. II (Львів, 1925), стор. 104. 23. Євгенія Щербаківська-Кричевська. З листа до автора 1955 р. 24. Там таки. 25. Марія Лівицька, стор. 131-132. Закінчення в наступному числі. 4 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1998 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
