Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ранок переливався струменями соняшного проміння. Воно пронизувало простір і несло Господеві земні молитви. Попереду всіх летів Світпанко, а Зорянко линув на самому кінці. Друзі-промені спостерігали лет Світланка й Зорянка та вельми дивувалися: — Гляньте яка багата Світланкова молитва, аж переливається проханнями про гроші, доста ток, шовки, самоцвіти, урожай, успіх і... чого там ще немає! — Важко буде йому долетіти до Бога й донести все це добро. — Важко? Та ж він перед веде й крила його цілком не втомлені! — А друг його Зорянко на самому кінці, й молитва в нього така маленька! — Тільки одне прохання в ній: здоров’я не дужій неньці та й подяка за благословення Боже, за доброту людську, за хліб та хатину вбогу... — Все ж таки важко Зорянкові, ледве во рушить крильцями, останній летить. Усі молитви лежали вже у стіп Господніх, коли задиханий, докраю втомлений Зорянко поклав свою маленьку молитву в ласкаві долоні Божі. Господь не дозволив відпочити знемо- женому промінчикові. Його першого поблагосло вив і поклав на його крильця радісну усмішку свою й благодать любови своєї, щоб відніс їх в убогу хатину блідолицього хлоп’яти. Ще ніколи не носив Зорянко такого без межного тягаря на крилах, але в серці в нього Рис. Ніни Мудрик-Мриц. Drawing by Nina Mudryk-Mryc. було так багато щастя й воно цвіло такою нездоланою силою, що промінчик цілком не відчував утоми. Поспішав, щоб блідолиций хлопчик не ждав довго на світлу ласку Божу. ЛІНА КОСТЕНКО ПОЛЬОВІ ДЗВІНОЧКИ Піднімає джміль фіранку, Каже: — Доброго вам ранку! Як вам, бджілко, ночувалось? Чи дощу не почувалось? Виглядає бджілка з хатки: — У дзвіночку добре спатки. Цей дзвіночок — як намет. Тільки дощ — як кулемет НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1998 35
Page load link
Go to Top