Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ранок переливався струменями соняшного проміння. Воно пронизувало простір і несло Господеві земні молитви. Попереду всіх летів Світпанко, а Зорянко линув на самому кінці. Друзі-промені спостерігали лет Світланка й Зорянка та вельми дивувалися: — Гляньте яка багата Світланкова молитва, аж переливається проханнями про гроші, доста ток, шовки, самоцвіти, урожай, успіх і... чого там ще немає! — Важко буде йому долетіти до Бога й донести все це добро. — Важко? Та ж він перед веде й крила його цілком не втомлені! — А друг його Зорянко на самому кінці, й молитва в нього така маленька! — Тільки одне прохання в ній: здоров’я не дужій неньці та й подяка за благословення Боже, за доброту людську, за хліб та хатину вбогу... — Все ж таки важко Зорянкові, ледве во рушить крильцями, останній летить. Усі молитви лежали вже у стіп Господніх, коли задиханий, докраю втомлений Зорянко поклав свою маленьку молитву в ласкаві долоні Божі. Господь не дозволив відпочити знемо- женому промінчикові. Його першого поблагосло вив і поклав на його крильця радісну усмішку свою й благодать любови своєї, щоб відніс їх в убогу хатину блідолицього хлоп’яти. Ще ніколи не носив Зорянко такого без межного тягаря на крилах, але в серці в нього Рис. Ніни Мудрик-Мриц. Drawing by Nina Mudryk-Mryc. було так багато щастя й воно цвіло такою нездоланою силою, що промінчик цілком не відчував утоми. Поспішав, щоб блідолиций хлопчик не ждав довго на світлу ласку Божу. ЛІНА КОСТЕНКО ПОЛЬОВІ ДЗВІНОЧКИ Піднімає джміль фіранку, Каже: — Доброго вам ранку! Як вам, бджілко, ночувалось? Чи дощу не почувалось? Виглядає бджілка з хатки: — У дзвіночку добре спатки. Цей дзвіночок — як намет. Тільки дощ — як кулемет НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1998 35
Page load link
Go to Top