Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МОЇЙ МАМІ Люблю Тебе, Матусенько єдина, Любов’ю щирою, як любить лиш дитина, І Господа щоденно я молю, Щоб зберігав Він матінку мою. Люблю Тебе, хоч, може, люба Ненько, Непослухом раню Твоє серденько. Що вражене, до болю давить грудь. Прости мені, Матусенько, забудь. Прости мені, Ти вмієш все прощати, Ласкава, добра, терпелива Мати! Ти янгол мій, що злинув просто з неба, Люблю Тебе — і більше слів не треба. НІНА МУДРИК-МРИЦ НАЙВАЖЧА МОЛИТВА Світанок примружував очі від гарячих стру менів соняшного проміння, що випливали із-за небосхилу на землю. Рання Зірничка докінчу вала вимітати сни віником світла, а бильця трав та листя дерев умивалися в холодній росі й струнчились до ранішньої молитви. Соняшні промені метушилися, неначе світло- крилі бджілки, збирали молитви із сердець усього живого на землі, несли їх Всевишньому. Господь чекав молитов, щоб справедливо роз поділити ласку любови поміж своїми живими створіннями. Два промені-друзі Зорянко та Світланко за барилися трішки. Ледве встигли погасити остан ні зорі на небосхилі й тепер летіли, плече-у- плече, й шукали молитов, щоб занести їх на небо. Заглянули у велике вікно просторої будів лі й Світланко поспішно загомонів: — Цю молитву понесу я! Вона з важливих та важких. Господь зрадіє нею! Промінчик залетів у багацьки влаштовану кімнату. У кутку на м’яких подушках клячав товстий, пишно одягнений чоловік і бив поклони перед іконою в золотих рамах. Світланко під хопив довгу й гарячу молитву на прозорі криль ця й майнув у височінь. ІВАННА САВИЦЬКА Рис. Ніни Мудрик-Мриц. Drawing by Nina Mudryk-Mryc. — А що ж я понесу? — зажурився Зорянко й запопадливо почав розглядатися по довкіллі. До огорожі багацької будівлі притулилася убогенька хатина. До маленької шибки її вікна тулилося бліде хлоп’яче личко. Він також мо лився, але його молитва була коротка, без ви шуканих слів. Хлопчик не клячав і не бив поклонів. — Не варто трудитися, — подумав Зорянко. — Ця молитва така коротка й убога, що з нею впораються й найслабші крильця. Пошукаю якоїсь важкої... — і промінчик полетів від вікна хатини. Незабаром Зорянко знову зупинився біля убогого віконця. Йому не поталанило знайти помітнішої молитви, бо промені вже всі понесли на небо. Зорянко заглянув у кімнату хатини й завмер. На постелі лежала недужа жінка. Очі її горіли від гарячки, а спалені уста, з мукою, прохали: — води! Хлоп’я метнулося від вікна й підбігло до хворої з глечиком холодної води. На устах хлопчика ще тремтіли слова молитви, а очі його були повні сліз. Зорянкові стало важко на серці: — Не плач, — шепнув він і притулився до блідої щічки хлопця. — Я візьму твою маленьку молитву й понесу Господеві! 34 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1998 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
