Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
звичаї, прикмети та повір’я, пов’язані з вибором дере вини; 2) звичаї, прикмети та ворожіння, пов’язані з вибором місця для будівництва; 3) прикмети та по вір’я стосовно визначення часу початку будівництва; 4) звичаї та обряди під час заснування житла (’’закладчина”, ’’обкладчина”); 5) звичаї, повір’я та обряди, які стосуються зведення основних компо нентів житла (так зване ’’окнове”, ’’трамове”, ’’кроко ве”, "димове” тощо); 6) прикмети та повір’я під час перебудови старої споруди; 7) вселення у нове житло ("уходини”, ’’входини”). Тобто, будівельна обрядо вість — це надзвичайно широкий спектр світоглядних засад давніх українців, масивний пласт духовної культури, витоки якого, безперечно, сягають ще дохристиянських часів. Так, до архаїчних реліктових явищ належить обряд кривавого жертвоприношення голови півня на підвалинах заснованої хати. Неа биякий інтерес викликають зафіксовані дослідни ками звичаї ’’закупівлі місця” для спорудження житла ”в Бога”, ”в чорта”, ”в домовика”, ”в землі”. Велику рідкість не тільки в народній культурі українців, а й слов’ян у цілому, становлять позначення головного хатнього сволока назвами "батько”, ”дід”, ’’дідовий пояс”, ’’сила” тощо. Натомість, об’єкти сакральної архітектури за окремим винятком (м. Чорнобиль, с. Вовчків По ліського району) тут майже не вціліли. Основну їх частину зруйнували в роки колективізації та більшо вицьких репресій 30-х років, поодинокі церкви згорі ли під час воєнних лихоліть. Будівництво нових церков, яке поновилося в останні роки в населених пунктах 111-І V зон радіоактивного забруднення, здій снюється, як правило, без архітектурних проектів, за власні кошти населення, і лише в деяких випадках за допомогою колгоспів. Усі вони мають хрещатий тип пляну. Об’ємно-плянувальне рішення базується пере важно на з’єднанні дзвіниці з об’ємом церкви, що не характерно для української монументальної архітекту ри. Тобто, національну традицію у цій галузі народної культури колонізатори знищили на території Полісся давно і повсюдно. Тому не має нічого дивного в тому, що зараз місцева молодь ставиться до давніх духовних животоків пасивно, а то й іґнорує їх. До початку мандрівок поліськими стежками зов сім не міг сподіватися на те, що на порозі III тисячо ліття зафіксую не тільки інформацію про давні типи річкового транспорту, невід’ємну складову тутеш нього рибальства і подолання численних водних пе решкод — суцільні довбані ’’дубовки” і довбані човни з розпареними бортами, — а й побачу їх безпосе редньо в дії. Адже ж в етнографічній літературі останніх десятиліть однозначно наголошувалося: човни-однодеревки скрізь в Україні стали вже набут ком історії. Тим часом саме у зоні відчуження насе лення басейну рік Ужа (сс. Мартиновичі і Діброва Поліського району), Прип’яті і Дніпра (сс. Опачичі, Оташів, Ладижичі, Теремці, Городище, Паришів колишнього Чорнобильського району), частково басейну р. Тетерів (сс. Страхолісся, Горностайпіль та Оране Іванківського району) надає перевагу саме таким водним засобам пересування, а не сучасним, пояснюючи, що для ловлі риби народними способами вони значно доцільніші і зручніші. Великим багатством відзначався асортимент де рев’яного посуду: високі (заввишки до 2 м, діяметром до 1 м) довбані ’’кадовби” зі вставним дном, бондар ської роботи бочки ("бодні”, ’’сипанки”) для збері гання зерна, ориґінальні ’’бодні” для зберігання одягу і сала, ’’пікні діжки”, ’’діжки” для зберігання огірків та опеньок, ’’коновки”, ’’барильця”, ’’маслобойки”, ’’цебри”, ’’ряжки”, дерев’яні відра, ’’боклаги”, посуд для вимірювання об’єму сипучих продуктів і речовин. Пригадую, як у с. Новий Мир в одній хаті-пустці було виявлено цілий скарб такого домашнього на чиння. Пізніше воно стало окрасою історико-етногра- фічної виставки в Українському Домі в Києві, яку присвятили 10-й річниці Чорнобильської катастрофи. Це ж саме можна сказати про ’’черпаки”, ’’ополов- ники”, дерев’яні ложки, які за формою майже ана логічні археологічним знахідкам Х-ХІІІ ст. До недавнього часу мало що було відомо про народну ветеринарію українців у цілому і поліщуків зокрема. Зусиллями Миколи Гладкого дану проблему в етнографічній науці частково заповнено. Під час поїздок Поліським краєм дослідник зафіксував де сятки традиційних рецептів, за допомогою яких ліку вали велику рогату худобу, овець, коней та інші свійські тварини. Крім того, виявлено чимало рід кісних повір’їв, пов’язаних із захистом худоби від зурочення, відьми, укусу вужа і гадюки, уроків, направлених на те, щоб ’’корова зривалася за бугаєм”, ’’щоб не тікала додому”, ’’щоб не губилася”, ’’щоб череди гляділа”, ’’щоб молоко давала”, ’’щоб худо бину вовк не взяв” тощо. У двох населених пунктах почерпнуто також унікальну інформацію про побу тування на теренах Полісся елементів праслов’янсько го скотарського звичаю, зокрема так званого жертво приношення вовкові. Його суть полягала в тому, що напередодні пастівницького сезону заздалегідь визна чали конкретну вівцю, яку він міг з’їсти, а решту отари потаємним магічним словом ’’затинали”, тобто робили для нього недоступною. Після цього вівці могли випасатися в лісі без пастуха. Зараз в таку інформацію важко повірити, але репрезентанти похилого віку вірять в силу потаємного слова без застережно. Тільки не кожному вона доступна — крім глибокої обізнаності із секретами замовляння, процедурою магічного акту, треба бути наділеним від Бога ще відповідною силою духу. Згадаймо зачин загальновідомої містерії Миколи Гоголя ”Вій”. Він має суто фолкльорне походження, як зрештою, і вся канва твору. Однак, скільки не шукали сучасні фахівці у розповідній творчості українців і слов’ян загалом його відповідник, їх 14 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1998 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
