Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Подекуди квіткою кропили кожному гостеві обличчя. Гості дякували за калач, квітку, клали гроші, примовляючи: ’’Бабці на капці”, або ж ’’Спасибі, бабуню, що ви бабували, од Бога ласку мали”. Власне цією дією закінчувався обряд хрестин. Ще одним важливим компонентом родильної обря- довости українців був магічний обряд очищення рук роділлі і баби-повитухи, який має дуже давнє по ходження. Без здійснення цього обряду баба не могла приймати родів в іншої жінки. Обряд, що найчастіше виступає під назвою ’’зливки”, має чимало льокальних відмін у різних етнореґіонах України. Зокрема, на Волині баба-бранка зливала на руки роділлі і примовляла: ’’Вода, водице, водице Улянице, ти очищаєш гори, каміння, коріння, крашеня, очисти і роділлю Марію”. На Кам’янеччині родільниця лила воду на руки баби-повитухи, а після того клала в її руки полотно і сідали всі пригощатися. Досить цікаво відбувався обряд очищення на Чернігівщині, який детально описав ще в середині минулого століття (1854) відомий народознавець Опанас Маркович. Баба-повитуха брала великий горщик, клала туди гілки верби, зерно вівса і наливала водою. Як за хлопчиком, то породілля стає правою ногою на сокиру (за дівчинкою на гребінь) і голку кладуть на долівці поруч. Баба поливає на руки породіллі з горщика, а потім візьме вербу і з усіх боків жінки обходить і цюкає навхрест сокирою по вербі. Ви тираючи молоду матір, баба примовляє: ”Як верба росте швидко, щоб так і дитина росла швиденько! Як заліза ніхто не вкусить, щоб так і породіллі ніхто не спідкусив і дитини, ні з вітру, ні з-під зор, ні з приговору! Щоб ти не боялась ніякого пристріту! Не мій дух, Божий дух! Баба з річчю, Біг з поміччю”. Після цього повитусі дарує породілля чотири паляниці, хустку і гроші. Повитуха, приймаючи дари, пробігала хутенько з ними від стола до порога і назад, примовляючи: ’’Щоб мій онучок швиденько ходив і говорив”. Такі ж дари від молодої матері отримували її матір і свекруха. При цих обрядодіях зливок і вручення дарів чоловіки не могли за звичаєм бути присутні, що говорить про давнє походження звичаю. З малою дитиною та її доглядом було пов’язано чимало повір’їв. Скажімо, вважалося особливо не безпечним колихати пусту колиску, бо дитина може померти. Як дитина часто плакала, то баба чи мати брали її на руки і йшли з нею до смітника і там дев’ять разів проказували: Лісовий діду і лісова бабо, Прийдіть до мене і посватайтесь І побратайтесь. У вас є дочка безіменничка, А в мене синок Петричок. Візьміть од його криксаниці, нуданиці і плаксаниці, І понесіть на пухові гори, а на ницьові лози. І там буде дванадцять ляльок І дванадцять колисок. Отам вам буде гулять і буять, А народженому, хрещеному Петрові Спокій дать. Не мій дух, Господній дух. Проказавши замовляння, жінка тричі здмухувала і тричі спльовувала. Після хрестин на перші Різдвяні свята батьки новонародженого посилають дівчинкою чи хлопчи ком (своїми чи сусідськими) вечерю до кумів, яка складалася з калача, куті, цукерок, яблук. Кума дякувала і посилала вечерю післанцем для свого похресника. Як похресник підростав, то сам носив святкову вечерю до хрещених батьків. Як дитині виповнювався рік, то відбувався обряд пострижин. Дитя садовили на подушку чи кожух і кум тричі перехрестивши малюка, вистригав навхрест пучок волосся, яке віддавав на зберігання матері. Слідкували, щоб волосячко не було кимось викинуто і не попало птахам на гніздо, бо це віщувало постійні головні болі у дитини. На Рівенщині, зокрема, дитину для пострижин клали на повісмо конопель і во лосячко з голівки хлопчика закопували під грушу, щоб був кучерявим, а дівчаче під вербу, щоб довгі коси росли. Коли дитині минало три (в окремих районах чотири) роки, виконувався обряд одягання пояса на s хлопчика. Неодмінно батьки ткали чи купували для цієї події новий пояс. Варто зауважити, що у народ них обрядах українців пояс мав силу оберега і широ ко використовувався у родильних та інших сімейних обрядах. Ранком, після сходу сонця, обоє батьки про мовляли молитву і заставляли повторювати її хлоп чика. Після молитви підперізували хлоп’я і вислов лювали йому батьківські побажання, примовляючи: ’’Даруй тобі, Боже, щастя, здоров’я й многії літа. Дай, Боже, щоб ти той сходив і на кращий заробив”. Ще трохи пізніше, коли вдягають на хлопчика перші штанці, то існувало повір’я, що мати має неодмінно пошити ці штани за одним разом, не відкладаючи шиття. Цей захід сприяв дитині у дальшому житті в усіх її добрих починаннях, але найголовніше те, що при виборі судженої не знав би відмови. Невдачі при сватанні хлопця завжди пояснювалися тим, що мати відкладала шиття і пошила перші штани не за одним заходом. Під час родильних і хрестильних обрядів, по в’язаних навколо новонародженого, зміцнювалися родинні стосунки батьків дитини і хрещених батьків- кумів. Хресні батьки виконували почесну ролю і в дальших обрядах ініціяцій над похресником. Кумів ство і досі є досить стійкою формою родинного спілкування. 12 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1998 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
