Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
не наврочити немовля, на кінчики своїх нігтів, або на стелю. Породіллю вітали такими словами: ’’Нехай вам Бог годує, щастя й долю готує, батькові, матері на потіху, людям на услугу”. Йшли на родини виключно жінки. Обов’язковим було приносити невеличкі подарунки роділлі й дитині, переважно продукти — пиріжки, калачі, мед, крупи, а також полотно. Неодмінним елементом звичаю родин було частування відвідувачів. Окрім традиційних страв (капуста, каша, калачі та пиріжки) їх обов’язково частували горілкою і медом. Останній мав певно магічне значення, що мало забезпечити солодке життя новонародженому. В окремих районах мед, або горілку з медом несли відвідувачки, як приго- щення для молодої матері. Набір страв для приго- щення мав чимало місцевих відмінностей у різних районах і селах. Відвідини не відзначалися особливою пишністю і тривалістю, щоб не порушувати спокій матері й дитини. Головною метою приходу гостей було зас відчити радість з приводу поповнення сім’ї, висло вити побажання і обдарувати роділлю і немовля, що йшло від давніх звичаїв колективної взаємодопомоги. На давні звичаї подолян накладалися християн ські обряди, пов’язані з народженням дитини. Най важливішим серед них став обряд церковного хре щення. Проте в його обрядовій структурі все ж переважали елементи давніх вірувань українців, магічні засоби і заборони, льокальні особливості у символіці і атрибутиці при проведенні домашньої гостини з приводу хрестин. Передувало обрядові хрестин вибирання хре щених батьків — кумів. Подекуди батько новона родженого сам йшов запрошувати кумів, а частіше посилали повитуху. Запрошувати кумів йдуть обо в’язково з хлібом чи калачем. Згода висловлювалася тим, що господар приймав хліб, дякував і частував повитуху. Була і своя ’’формула” відмови від ку мівства — неприйняття хліба з рук повитухи. Від кумівства, як і від хліба, відмовлятися вважається гріховним і тому відмова зустрічалася дуже рідко. Це могло бути тільки у тому разі, коли за куму просили дівчину (яка ще не кумувала) кумувати за дівчинкою. Аналогічно — парубка за хлопчиком. За народним повір’ям, вперше дівчина кумує лише за хлопчиком, парубок — за дівчинкою. В окремих районах Поділля та Волині запро шували декілька пар кумів, в інших — лише пару. Кум йшов на хрестини з хлібом, кума — шматком полотна, яке звалося ’’крижмо”. Куми, йдучи на хрестини, обов’язково одягали чисті сорочки. Крижмо використовували для тримання дитини у церкві під час хрещення. Але перед тим, як відправлятися з дитиною до церкви, немовля у хаті клали на кожух і присутні кидали на кожух гроші, щоб дитя було здорове й багате. Пеленали дитину, а поверх пелюшок пов’язували крайкою-поясом, який мав значення оберега. В окремих районах (Поділля, Полісся, Волинь) перед виходом з хати до церкви клали на поріг ніж з жаринами. Старша кума переступала з немовлям через ніж і жар, а тоді за нею всі виходили. Мотивували в народі цю дію тим, ’’щоб до немовляти не приступила нечиста личина і так чого не вмерло”. Функціонування звичаїв, прикмет, вірувань, пов’яза них з церковним обрядом хрещення, свідчить про те, що протягом століть православ’я в народі перелом лювалося крізь призму язичницьких релігійних пе реконань. У цьому складному процесі зростання різностадіяльних елементів народжувалися місцеві форми обряду. Таким чином утворювався побутовий варіянт православ’я, який був наповнений народними звичаями. Церковний обряд хрещення включав у себе й елементи релігійних уявлень дохристиянських часів про очисну силу води, вогню тощо. Як стверджують дослідники, у християнських обрядах чимало можна віднайти залишків первісної магії. Після хрещення в домі новонародженого справ лялася гостина з нагоди хрестин, яка й мала назву ’’хрестини”. Готувався святковий обід. На Лівобережжі обо в’язковою ритуальною стравою була ’’бабина” каша, якою пригощали гостей. На Правобережжі баба-по- витуха пекла стільки калачів, скільки було гостей. Гості приходили з подарунками для немовляти, породіллі і повитухи. Наприкінці вечері повитуха клала дитину на подушку, чи то на кожух, і при мовляла так: ’’Похресник просить вас обдарувати його щастям, здоров’ям, щоб він мав за що купити коня”. Присутні кидали на кожух гроші. Одночасно давали подарунки й для матері й для дитини (крамне полотно, рушники, продукти). Після обдарування дитини слідувала обрядодія вручення дарунків повитусі, яка підкреслювала її особливу ролю в обряді родин і хрестин. Дійство починалося тим, що бабуся обдаровувала усіх гостей калачем (кумів — двома калачами) з ввіткнутою в нього квіткою калини і колосочків жита, що симво лізувало ”на життя немовляті” і мало силу оберега. Слідкували, щоб квітка у калачі стояла рівненько, бо існувало повір’я, що як квітка рівно стоїть, то дитина буде до року ходити. Одруженим давали калач з однією квіткою, а неодруженим — з двома, щоб мали пару. Повитуха, підносячи усім по калачеві на тарілці, примовляла: Просимо на квіточку й на горілочку, на вінце й на добре слівце. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1998 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
