Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
не наврочити немовля, на кінчики своїх нігтів, або на стелю. Породіллю вітали такими словами: ’’Нехай вам Бог годує, щастя й долю готує, батькові, матері на потіху, людям на услугу”. Йшли на родини виключно жінки. Обов’язковим було приносити невеличкі подарунки роділлі й дитині, переважно продукти — пиріжки, калачі, мед, крупи, а також полотно. Неодмінним елементом звичаю родин було частування відвідувачів. Окрім традиційних страв (капуста, каша, калачі та пиріжки) їх обов’язково частували горілкою і медом. Останній мав певно магічне значення, що мало забезпечити солодке життя новонародженому. В окремих районах мед, або горілку з медом несли відвідувачки, як приго- щення для молодої матері. Набір страв для приго- щення мав чимало місцевих відмінностей у різних районах і селах. Відвідини не відзначалися особливою пишністю і тривалістю, щоб не порушувати спокій матері й дитини. Головною метою приходу гостей було зас відчити радість з приводу поповнення сім’ї, висло вити побажання і обдарувати роділлю і немовля, що йшло від давніх звичаїв колективної взаємодопомоги. На давні звичаї подолян накладалися християн ські обряди, пов’язані з народженням дитини. Най важливішим серед них став обряд церковного хре щення. Проте в його обрядовій структурі все ж переважали елементи давніх вірувань українців, магічні засоби і заборони, льокальні особливості у символіці і атрибутиці при проведенні домашньої гостини з приводу хрестин. Передувало обрядові хрестин вибирання хре щених батьків — кумів. Подекуди батько новона родженого сам йшов запрошувати кумів, а частіше посилали повитуху. Запрошувати кумів йдуть обо в’язково з хлібом чи калачем. Згода висловлювалася тим, що господар приймав хліб, дякував і частував повитуху. Була і своя ’’формула” відмови від ку мівства — неприйняття хліба з рук повитухи. Від кумівства, як і від хліба, відмовлятися вважається гріховним і тому відмова зустрічалася дуже рідко. Це могло бути тільки у тому разі, коли за куму просили дівчину (яка ще не кумувала) кумувати за дівчинкою. Аналогічно — парубка за хлопчиком. За народним повір’ям, вперше дівчина кумує лише за хлопчиком, парубок — за дівчинкою. В окремих районах Поділля та Волині запро шували декілька пар кумів, в інших — лише пару. Кум йшов на хрестини з хлібом, кума — шматком полотна, яке звалося ’’крижмо”. Куми, йдучи на хрестини, обов’язково одягали чисті сорочки. Крижмо використовували для тримання дитини у церкві під час хрещення. Але перед тим, як відправлятися з дитиною до церкви, немовля у хаті клали на кожух і присутні кидали на кожух гроші, щоб дитя було здорове й багате. Пеленали дитину, а поверх пелюшок пов’язували крайкою-поясом, який мав значення оберега. В окремих районах (Поділля, Полісся, Волинь) перед виходом з хати до церкви клали на поріг ніж з жаринами. Старша кума переступала з немовлям через ніж і жар, а тоді за нею всі виходили. Мотивували в народі цю дію тим, ’’щоб до немовляти не приступила нечиста личина і так чого не вмерло”. Функціонування звичаїв, прикмет, вірувань, пов’яза них з церковним обрядом хрещення, свідчить про те, що протягом століть православ’я в народі перелом лювалося крізь призму язичницьких релігійних пе реконань. У цьому складному процесі зростання різностадіяльних елементів народжувалися місцеві форми обряду. Таким чином утворювався побутовий варіянт православ’я, який був наповнений народними звичаями. Церковний обряд хрещення включав у себе й елементи релігійних уявлень дохристиянських часів про очисну силу води, вогню тощо. Як стверджують дослідники, у християнських обрядах чимало можна віднайти залишків первісної магії. Після хрещення в домі новонародженого справ лялася гостина з нагоди хрестин, яка й мала назву ’’хрестини”. Готувався святковий обід. На Лівобережжі обо в’язковою ритуальною стравою була ’’бабина” каша, якою пригощали гостей. На Правобережжі баба-по- витуха пекла стільки калачів, скільки було гостей. Гості приходили з подарунками для немовляти, породіллі і повитухи. Наприкінці вечері повитуха клала дитину на подушку, чи то на кожух, і при мовляла так: ’’Похресник просить вас обдарувати його щастям, здоров’ям, щоб він мав за що купити коня”. Присутні кидали на кожух гроші. Одночасно давали подарунки й для матері й для дитини (крамне полотно, рушники, продукти). Після обдарування дитини слідувала обрядодія вручення дарунків повитусі, яка підкреслювала її особливу ролю в обряді родин і хрестин. Дійство починалося тим, що бабуся обдаровувала усіх гостей калачем (кумів — двома калачами) з ввіткнутою в нього квіткою калини і колосочків жита, що симво лізувало ”на життя немовляті” і мало силу оберега. Слідкували, щоб квітка у калачі стояла рівненько, бо існувало повір’я, що як квітка рівно стоїть, то дитина буде до року ходити. Одруженим давали калач з однією квіткою, а неодруженим — з двома, щоб мали пару. Повитуха, підносячи усім по калачеві на тарілці, примовляла: Просимо на квіточку й на горілочку, на вінце й на добре слівце. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1998 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
