Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Лесі Українці менше довелося спілкуватися з Ві рою, ніж з її сестрами, але й на відстані вона пильно стежить за новинами у сім’ї Волянських, яка за вимо гами служби час від часу змінювала місце прожи вання. У 1902 році Леся з радістю повідомляє ро дичам, що у Віри народився другий син. На відстані також зуміли подружитися діти з сім’ї Волянських та Кривинюків. Найдовший відтинок сімейного життя Віра та Лесько провели в Криму. Мешкало подружжя в Керчі. Коли не стало чоловіка (1932), Віру запросила жити в свою сім’ю донька (також Віра). Отож опи нилася найменша Комарівна в Сибіру. Далеко від рідного краю, у російському місті Свердловську, 1963 НАШ АВТОР Світлана Кочерга народилася в селі Гермаківці Тернопільської области. У дитинстві купалась у Дністрі та Збручі, але долею її стало Чорне море. З дитячих літ надавала перевагу непротореним шляхам. Залишивши школу, де навчалась лише від мінно, поступила в технікум фізичної культури, що в Івано-Франківську. Після його закінчення отримала скерування у Львівський інститут фізкультури, але тоді вже усвідомлювала, що її покликання література. За тодішніми порядками мусіла відпрацювати три роки. Вчителювала в школах на Тернопіллі. А коли закінчився примусовий термін, вирішила здобувати вищу освіту в Симферопільському університеті, зно ву здивувавши рідних і близьких. До того Крим ба чила тільки на листівках. На українському відділенні філологічного факуль тету Симферопільського університету була одна з небагатьох, хто постійно розмовляв по-українськи. Не відчувала себе на чужині, позаяк Крим увійшов до складу України ще перед її народженням. Однак року вона знайшла свій останній спочинок. ...Минають роки і десятиліття. Але силою нашої уяви ми можемо знову уявити родину Комарових на палубі корабля, що прямує від Одеси до Акерману. Кружляють чайки над морським плесом — ’’Море, море! Без краю просторе...” Пустотливий ’’хвостик” Богданчик захопленим поглядом стежить за матро сами. А неподалік Михайло Комаров надхненно роз повідає про Акерманську фортецю, про драматичні моменти з історії боротьби українського козацтва за своє звільнення від турецької неволі. Блиснула сльо за в очах юної Лесі. І, затаївши подих, пригорнувшись одна до одної, слухають свого батька чотири сестри... !1И— І|В з часом переконалася, що українська культура в Криму поставлена в куток екзотики, і потрібна боротьба, щоб віддати їй всі належні права. Після закінчення університету працювала в сільській крим ській школі, а свій тридцятий день народження від значила в Ялті, яку вважає своєю другою батьків щиною. Згодом знайшла і місце роботи, яке немов чекало на неї — у міському музеї. Знайомство з ялтинцями і палкими українськи ми патріотами Олексієм Нирком та Остапом Кіндра- чуком (відомими як бандуристи) відкрило їй багато невідомого з історії української культури в Криму. Разом з їхньою допомогою відродила в Ялті музей Лесі Українки, який розгромили в 70-х роках. Пара лельно навчалась заочно у аспірантурі Львівського університету, де захистила дисертацію на тему ’’Українська поетична мариністика кінця XIX- початку XX сторіччя”. Нині окрім музею працює викладачем в Ялтин ському педагогічному коледжі та власним кореспон дентом української газети ’’Кримська світлиця”. Однак, чи не найбільше часу присвячує громадській роботі. Одна з засновників у Ялті Союзу українок, товариства ’’Просвіта” ім. Тараса Шевченка, жіночого товариства ім. Олени Теліги. Куратор недільної школи українознавства, яка працює при музеї Лесі Українки і стала поштовхом для відкриття перших українських клясу місті, і — сподівається — найближ чим часом —української школи. З дитячих літ пише вірші. У зрілому віці поезія стала храмом, у котрому, після сповіді, стає легше на душі. Друкувалась у періодиці. У 1997 році прий нята до Спілки письменників України. Зараз готує до друку поетичну збірку ’’Димінуендо”. Має багато друзів серед українців Америки, кот рим щиро вдячна за підтримку. 8 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1998 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
